Інгалятор – це пристрій, що використовується для передачі ліків в організм через легені. Аерозоль, який утворюється, складається з частинок різного розміру (великі, дрібні). Великі – накопичуються у верхніх дихальних шляхах (ВДШ), дрібні – в нижніх дихальних шляхах (НДШ).
Види інгаляторів:
Паровий – в процесі роботи утворює великі частинки, тобто зволожує ВДШ. Це, в свою чергу, може призвести до опіків. Якщо мікроклімат кімнати задовільний (для досягнення цієї мети необхідно використовувати зволожувач повітря), то Вам ніколи не знадобиться паровий інгалятор.
Небулайзер – це спеціальний пристрій, що забезпечує розпилення в повітря лікарських препаратів. Завдяки розщепленню на найдрібніші частинки забезпечується глибоке проникнення препаратів в органи дихання. На відміну від звичайної інгаляції (паровим інгалятором), процедури з небулайзером можна робити навіть при підвищеній температурі тіла.
Небулайзери поділяються на:
1. Компресорні небулайзери
Компресорний небулайзер – це пристрій, який створює аерозольну хмару. Цього вдається досягти завдяки спеціальному компресору, який формує потужний повітряний потік. Це найпоширеніший тип інгаляторів, який використовується для розпилення лікарських препаратів.
2. Ультразвукові небулайзери
Ультразвукові небулайзери – в процесі роботи на речовину діє ультразвук. Але слід пам’ятати, що ультразвук руйнівним чином діє на більшість лікарських речовин.
3. Електронно-сітчасті небулайзери
Електронно-сітчастий небулайзер – це функціональний пристрій, що поєднує в собі властивості двох попередніх видів.
Переваги таких небулайзерів:
- немає обмежень на використання будь-яких лікарських засобів;
- не чинять шуму;
- під час інгаляції тіло може перебувати в будь-якому положенні;
- камера пристрою може знаходитись під будь-яким кутом нахилу.
Препарати для небулайзера
Потрібно використовувати лише ті речовини, які призначені для небулайзерної терапії. Під час приготування розчину важливо пам’ятати декілька важливих правил:
- як розчинник застосовують стерильний фізрозчин (0,9% хлорид натрію);
- ні в якому разі не слід використовувати воду (кип’ячену чи дистильовану);
- температура готового розчину має бути не нижчою за 20°С;
- при одночасному застосуванні декількох ліків спочатку робиться інгаляція з бронхолітиками, через 20-25 хвилин – муколітики, пізніше, після відходження мокроти, протизапальний препарат.
Для небулайзера не варто використовувати розчини, що мають у своєму складі олії, відвари та настої трав.
Небулайзер – це корисний пристрій, який багато хто прагне мати у себе вдома. Сьогодні він набуває надзвичайної популярності. Але варто пам’ятати, що він не потрібен при легкому перебігу ГРВІ. Необхідність застосовувати його виникає при обструктивному синдромі, муковісцидозі, туберкульозі, бронхіальній астмі.
У процесі вибору інгалятора необхідно знати, що:
- найпростішим для домашнього використання є компресорний;
- в плані універсальності виграє електронно-сітчастий прилад;
- якщо Ви часто буваєте в роз’їздах, то слід віддавати перевагу компактному пристрою на батарейках.
В будь-якому випадку самостійно призначати інгаляції собі, а, тим більше, власним дітям не варто. Краще звернутися за консультацією до лікаря, який визначить необхідність застосування інгаляторної терапії.
Статтю підготувала педіатр Лідія Завгородня.
