Аденоїди: симптоми, лікування, профілактика

Найчастіше захворювання системи ЛОР-органів поміж дошкільнят та дітей віку молодшої школи спеціалісти відзначають гіпертрофію глоткового мигдалика і хронічні аденоїди. Причина цього – анатомічні відмінні риси розміщення глоткового мигдалика та певні фізіологічні особливості.

У малюків, що тільки-но з’явились на світ, є в наявності всі мигдалики, проте вони знаходяться у нерозвиненому стані. Піднебінні мигдалики починають розвиватися у віці 5 місяців, глотковий – місяцем пізніше, тобто в 6.

Глотковий мигдалик відноситься до так званих віддалених від центру органів системи імунітету, які призначені для надання слизовій оболонці носа і приносових пазух імунокомпетентних клітин, а також для контролю імунної відповіді.

Завдяки впливу широкого загалу зовнішніх причин може статися гіпертрофія, іншими словами, збільшення розмірів лімфаденоїдної тканини. Цей процес максимально проявляється у дітей від 3 до 7 років. Проте бувають випадки, коли збільшені мигдалики бувають і у малюків віком до 1 року. В свою чергу, розвиток лімфаденоїдних утворень у зворотньому напрямку відбувається дуже повільно через зменшення лімфоїдних фолікулів і ріст сполучної тканини, цей процес відбувається, коли дитині виповнюється 10-14 років.

Таким чином, глотковий мигдалик – це фізіологічний інструмент імунної системи, який, здебільшого притаманний дітям. Проте, виникає логічне запитання: якщо орган фізіологічний, без відхилень, в чому тоді причина великої кількості нарікань дітей і їх батьків?

Причини збільшення мигдалика

Часті скарги на ускладнення дихання носом виникають через гіпертрофію глоткового мигдалика, причинами якої є:

  • фізіологічна гіперплазія у дітей, віком від 3 до 5-6 років (імунна система, яка активно розвивається, крім того, поява «відносної гіперплазії», коли активний розвиток носоглотки не встигає за розвитком глоткового мигдалика, через що мигдалик займає майже всю носоглотку дитини);
  • постійні інфекції вірусного походження (герпесвіруси, вірус Епштейна-Барр, аденовіруси та інше);
  • порушення нормальної роботи слизових оболонок носоглотки (причинами цього можуть бути проблеми, пов’язані із хворобами кишково-шлункового тракту, некоректно підібрані антибіотики та інше);
  • підвищений рівень контамінації хвороботворної та умовно-хвороботворної флори (здебільшого, завдяки довготривалому знаходженню у великих колективних групах, де перебуває багато хворіючи людей);
  • некоректно призначені курси лікування хвороб респіраторного тракту (в першу чергу, лікування імуностимуляторами у ситуаціях, коли в них не було потреби);
  • існування імунного діатезу (лімфатичного, атопічного, аутоімунного);
  • алергічний аденоїдит (притаманний дітям з алергічним ринітом - АР).

Які симптоми і ознаки можуть вказати на наявність аденоїдів:

  • Тривалий чи безперервний нежить у малюків, практично нічим не вдається вилікувати, закладеність носа, проблеми з вільним диханням носом.
  • Зміна гучності голосу, вбік гугнявості — дитина промовляє так, ніби в неї затиснутий ніс.
  • Проблеми зі сном: у зв’язку із закладеністю носа, малюк вимушений дихати під час сну відкритим ротом, подеколи навіть хропе. Через це дитина спить неспокійно, прокидається декілька разів за ніч, важко засинає знову.
  • Отит і проблеми зі слухом — патології, що виникають частіше за все, оскільки є супроводом змін у носоглотці, які викликані саме аденоїдами, в результаті чого відбувається порушення вентиляції вушних раковин.
  • Навіть риносинусит може стати наслідком аденоїдів: через великі розміри, вони погіршують кровообіг слизової оболонки носа, внаслідок чого виникає безперервний нежить, а, в подальшому, запальні процеси додаткових пазух носа.
  • Періодичні хвороби, наприклад, гострий тонзиліт, ларингіт, трахеїт, бронхіт, погіршують протікання хвороби, адже дитина, що дихає виключно ротом, вдихає в недостатній мірі очищене прохолодне повітря.
  • Формування, так званого, обличчя по типу аденоїдного.
  • Проблеми з розвитком грудної клітини, про яку кажуть «куряча».

Більш пізніми, але невідворотними наслідками стає зменшення концентрації уваги, зниження об’ємів запам’ятовування, неуважність, забудькуватість і періодичні болі голови. Як результат, знижується успішність дітей.

Діагностика та лікування «гланд» і «аденоїдів»

Дослідження гіпертрофії глоткового мигдалика та аденоїдиту, здебільшого у діток молодшого віку, частіше за все має певні труднощі. Причина цього, в першу чергу, в фізіологічних характеристиках передньої частини глотки. У малюків вона дуже вузька, одночасно з тим, видовжена, м’яке піднебіння високого стояння.

Реалії сьогодення такі, що відбувається широке впровадження сучасної оптичної діагностичної апаратури, в результаті чого ендоскопічна діагностика гіпертрофії глоткового мигдалика й аденоїдиту стає найбільш актуальним і достовірним методом дослідження пазух носа і носової частини глотки.

Залежно від розміру існують три ступеня аденоїдів. Розміри аденоїдів можут не відповідати фактичним змінам, що відбуваються в дитячому організмі. Подеколи аденоїди I–II ступеня тягнуть за собою значні проблеми з носовим диханням, погіршення слуху, хропіння під час сну та ряд інших проблем.

Хочемо розвіяти деякі помилкові твердження, з якими батьки часто зіштовхуються:

  • Можна нічого не робити, і дитина з часом «переросте» аденоїди.
  • Аденоїдит може бути вилікуваний препаратами, що стимулюють імунітет.

Батьки вважають, якщо дитина схильна до частих хвороб – це означає, що в неї дуже слабкий імунітет, а лікування імуностимуляторами допоможе їй одужувати швидше. При цьому збільшені розміри глоткового мигдалика є ознакою імунітету, який гарно працює, а стимулювання незвичних захисних сил дитячого організму при фізіологічній роботі імунної системи може спровокувати неочікувані наслідки.

Негативні результати можуть можуть статися також і від тривалого очікування, що аденоїди, можуть зменшитися самостійно, після досягнення дитиною віку 10-13 років. Але не варто забувати, що постійна відсутність дихання носом, причиною якої є гіпертрофія глоткового мигдалика, може стати причиною багатьох невідворотних аспектів – формування обличчя, по типу аденоїдного, хронічні запальні процесі в порожнині носа та приносових синусах, навіть проблеми із засвоєнням інформації під час навчання та багато іншого.

І тому особливості і тривалість терапії визначає виключно ЛОР, виходячи з індивідуальних особливостей дитини, після детального огляду, консультації та проведення діагностики.

На сьогоднішній день розроблено і впроваджено в активну лікарську практику ряд принципово нових консервативних методик лікування гіпертрофії глоткового мигдалика та його запальних процесів, проте аденотомія залишається найпоширенішою методикою втручань у дитячій ЛОР-хірургії.

Проте слід пам’ятати, що аденотомію необхідно здійснювати виключно за умови конкретно визначених показань:

  • обструктивні показники – апное сну й безперервне дихання виключно ротом;
  • часті отити у дітей молодшого дошкільного віку;
  • риносинусити, що виникають з стабільною періодичністю;
  • відсутність видимого результату від постійного консервативного лікування.

Профілактичні дії щодо аденоїдів

Весь спектр рекомендацій відносно профілактичних дій для уникнення появи аденоїдів повинен бути призначениий для підкріплення імунітету дитини в боротьбі із вірусними захворюваннями.

Тому повторимо відомі всім правила:

  • важливо підтримувати розпорядок дня малюка, давати йому час для відпочинку;
  • постійно проводити вологе прибирання в кімнаті, де живе малюк, провітрювати приміщення;
  • дитина має харчуватися так, щоб до раціону входили молоко і страви, які приготовані з ним, мясні і рибні страви, свіжі овочі та фрукти; а от солодощі і жирні страви краще обмежити до мінімуму;
  • максимальний період часу потрібно проводити на свіжому повітрі, щоб дитина загартовувалась;
  • малюка неодмінно потрібно одягати, відповідно до погодних умов;
  • потрібно невідкладно лікувати інфекційні хвороби, не допускаючи їх перетікання у хронічний стан.

Тож, підводячи підсумок, нагадуємо, що у випадку, коли дитина має проблеми з аденоїдами, в першу чергу, потрібно звертатися за консультацією до отоларинголога! Нехай Ваші діти завжди дихають вільно і залишаються здоровими!

Статтю підготувала отоларинголог Олена Кучеренко.

Поділитися