Будь-яка сім'я дуже чекає і радіє першим довгоочікуваним словам власного малюка. Та бувають випадки, коли дитина оволодіває мовленням дещо повільніше, ніж її однолітки. Батьки з метою прискорення процесу появи нових слів починають давати прямі інструкції, такі які «скажи», «повтори».
Та треба розуміти, що таке пряме стимулювання появи нових слів не дає результату, на який очікують батьки, особливо, якщо у дитини відмічають затримку мовленнєвого розвитку. Коли від неї весь час вимагають повторити слово або сказати назву предмету, а їй це не вдається, то вона починає відчувати не позитив і захоплення від процесу спілкування, а виключно негативні емоції. Все це призводить до мовленнєвого негативізму, іншими словами, малюк відмовляється продовжувати спроби спілкування, відчуває тривогу щодо власного мовлення і, як результат, це все негативно позначається на його комунікації.
Окрім того, подібні прохання руйнують ланцюжок природного діалогічного циклу комунікації. В моменти гри, коли дитині важливо поділитися з батьками власним успіхом (вдалося скласти будиночок з кубиків, правильно підібрати деталі в пазлі, влучно кинула м'яч тощо), її спілкування відбувається доступним для неї способом. Відповідно, якщо батьки підтримують комунікацію з дитиною, то це слугує запорукою зростання мотивації дитини до подальшого спілкування і продуктивної взаємодії з дорослими. Цей позитивний досвід дитина намагається повторювати. Якщо ж веселу гру зупиняють, змушують вимовляти слова, то дитина одразу втрачає інтерес і відмовляється співпрацювати.
Для того, щоб краще зрозуміти почуття дитини, Ви можете уявити розмову по телефону, під час якої Ви ділитеся емоціями стосовно цікавої події, що відбулась у Вашому житті, та раптом співрозмовник каже, що йому було погано чутно, тому потрібно повторити все знову. Згодом ситуація повторюється, бо зв'язок дуже поганий. Поступово початкова цінність безпосереднього спілкування і емоційна залученість знижується. Найпевніше, Ви швидко попрощаєтесь, аніж будете намагатися продовжити розмову. Уявіть, щоб Ви відчували, якби така ситуація повторювалась по декілька разів на день?
Діти можуть звикати до того, що в деяких випадках мовленням доводиться користуватися після направляючих порад батьків (кажуть «Дай сік» тільки після того, як мама звернеться «Хочеш сік? – Скажи «Дай сік»).
Ми прагнемо до того, щоб дитина самостійно і незалежно від наших підказок користувалася мовленням, могла спонтанно щось сказати, підтримувала живий діалог зі співрозмовником.
Варто якомога більше хвалити малюка, коли йому вдалося повторити за Вами слово. Потрібно щиро радіти цьому разом, щоб ситуація викликала у дитини лише позитивні емоції, а спілкування приносило виключно задоволення.
Статтю підготувала логопед Ольга Цись.
