Новини

Друзі, Центр педіатрії розвитку «Особливі» запускає іще один канал зв'язку – Viber!

З 3 по 8 липня 2018 року Медичний центр педіатрії розвитку «Особливі» запрошує вас приєднатися до фестивалю Kids Atlas Weekend на ВДНГ у м.Київ!

Дорогі клієнти! З радістю повідомляємо вам, що Медичний центр «Особливі» почав працювати зі страховими компаніями.

Патологія шийки матки: що таке дисплазія та ерозія шийки матки.

ВПЛ – вірус папіломи людини.

 

Щоб бути впевненою у своєму жіночому здоров'ї, необхідно проходити профілактичний огляд у гінеколога раз на рік.

Навіщо це робити?

Багато гінекологічних захворювань виникли, протікають з явними симптомами, такими як - патологічні виділення зі статевих шляхів (поява неприємного запаху, збільшення кількості виділень, зміна їхнього кольору та стану), біль у животі, поява нерегулярних кров'янистих виділень або затримка менструації тощо.

Але частина гінекологічних захворювань можуть проходити, деякий час, ніяк себе не проявляючи.

А коли з'являються симптоми захворювання – кровотечі, болі тощо, хвороба вже має занедбаний стан.

Регулярні профілактичні огляди у гінеколога дозволять виявити, і здебільшого, запобігти розвитку хвороби.

Кращий час для профілактичного візиту до гінеколога - це час після закінчення менструації (5-7 день від її початку) і до 12-го дня від початку менструального циклу. Перед візитом до гінеколога за день до огляду необхідно утриматися від вагінальних статевих контактів. Перед гінекологічним оглядом та здаванням «мазків» туалет зовнішніх статевих органів необхідний, але «ретельні» спринцювання, зайве застосування засобів для інтимної гігієни та інтимних дезодорантів може спотворити справжню картину в аналізах та приховати захворювання.

На щорічному профілактичному огляді обов'язково проходження ультразвукового обстеження органів малого тазу — гінекологічного УЗД, на якому буде отримано підтвердження відсутності змін у жіночих статевих органах (матці, маткових трубах та яєчниках) або можуть бути виявлені такі зміни, які до певного часу ніяк не виявляли. наприклад - міома матки, кіста яєчника, поліпи ендометрію.

При гінекологічному огляді на кріслі у гінеколога, крім вагінального огляду, забору мазків (бактеріоскопії вагінальних виділень та цитологічного дослідження клітин поверхні шийки матки) – необхідно проведення кольпоскопії.

Кольпоскопія - це візуальний огляд шийки матки до кольпоскопа, який дозволяє отримати збільшене зображення шийки матки.

Кольпоскопія проводиться для виключення патології шийки матки.

Кольпоскопія та цитологічне дослідження - ПАП тест, це обов'язкові обстеження, що проводяться для виявлення патології шийки матки - дисплазії шийки матки, яку ще можуть називати ерозією шийки матки.

Існує плутанина в термінах – патологію шийки матки, дисплазію шийки матки, найчастіше називають ерозією шийки матки.

Ерозія - це дефект епітелію шийки матки, спричинений травмою (найчастіше це незагойний розрив шийки матки під час пологів) або запальний процес, спричинений інфекцією. Справжня ерозія шийки матки трапляється рідко.

Дисплазія епітелію шийки матки (клітин, що покриває поверхню шийки матки) - це порушення їх нормального розвитку.

Дисплазії, спричинені високоонкогенними вірусами Папіломи Людини (ВПЛ) призводять до раку шийки матки.

Дисплазія шийки матки протікає безсимптомно і виявляється лише на огляді у гінеколога під час проведення цитологічного дослідження взятого з шийки матки та кольпоскопії.

Від моменту виникнення легкої дисплазії до перетворення її на рак шийки матки проходить від кількох до 10 років.

Тому відмовляючись від регулярного огляду у гінеколога, з'являється ризик раку шийки матки, який проявить себе появою кровотечі з пухлини шийки матки, що розпадається.

Рак шийки матки – на четвертому місці за частотою поширення серед злоякісних пухлин у жіночій онкології.

Причина раку шийки матки - високоонкогенні ВПЛ (Вірус папіломи людини).

ВПЛ передається статевим шляхом та через контакт шкіра-шкіра. Використання презервативу не запобігає інфікуванню ВПЛ, але значно знижує його ризик.

Лікування дисплазій шийки матки легкого, середнього та тяжкого ступеня, запобігає виникненню раку шийки матки.

Не існує медикаментозних способів лікування дисплазій шийки матки, немає таких таблеток, спринцювання, свічок, які виліковують дисплазію шийки матки, викликану ВПЛ.

Лікування дисплазії епітелію шийки матки – це лише хірургічна процедура – ​​це ексцизія (видалення) уражених клітин, з обов'язковим гістологічним підтвердженням відсутності раку шийки матки у віддалених тканинах.

Видалений матеріал - уражений шматочок шийки матки, гінеколог спрямовує на дослідження в гістологічну лабораторію.

Ексцизія дисплазії шийки матки легкого та середнього ступеня – це безболісна процедура, яка виконується в умовах жіночої консультації.

Тяжкі дисплазії лікує онкогінеколог.

 

Як запобігти ВПЛ?

Вакцинація від ВПЛ може попередити ВПЛ інфекцію та ВПЛ-асоційовані захворювання. Більшість ВПЛ - асоційованих раків викликані ВПЛ 16 та 18 типів,

Існує бівалентна вакцина (захищає від 16 та 18 типів) та квадривалентна вакцина (захищає від 6, 11, 16 та 18 типів). 6-і 11 тип ВПЛ викликають генітальні бородавки та гострі кондиломи.

Рекомендується вакцинувати всіх дівчаток до початку статевого життя приблизно з віку 9-12 років.

 А краще вакцинувати всіх хлопчиків!

Немає переносників – немає ВПЛ інфекції))

Більшість людей, які перенесли коронавірусну інфекцію, повністю одужують протягом декількох тижнів від початку захворювання. Але навіть у тих, хто повністю видужав, може виникнути так званий постковидний синдром. Ці стани можуть виникнути навіть за легкого перебігу захворювання. З'являються вони як після одужання, так і за кілька тижнів, коли симптоми самої інфекції давно зникли. Можуть тривати до 12 тижнів та довше.

Зазвичай люди повідомляють про такі симптоми:

• почуття втоми, підвищена стомлюваність
• утруднене дихання чи задишка
• складнощі з концентрацією та мисленням, «туман у голові»
• головний біль, суглобові або м'язові болі
• почуття «бігання мурашок», поколювання
• проблеми зі сном
• випадіння волосся
• висип, у тому числі кропив'янка
• порушення менструального циклу
• зміни настрою, депресія
• різкі стрибки тиску та пульсу, запаморочення
• розлади шлунково-кишкового тракту, діарея
• тривале підвищення або зниження температури тіла, або стрибки температури
• втрата нюху, спотворення запаху, смаку

Дослідження також повідомляють про довгострокові симптоми у дітей із COVID-19. Найнебезпечнішим є мультиситемний запальний синдром. Найбільш частими симптомами у дітей були втома або стомлюваність, головний біль, проблеми зі сном (безсоння), проблеми з концентрацією уваги, біль у м'язах та суглобах та кашель. Маленьким дітям може важко описати проблеми, з якими вони стикаються. Але не ігноруйте їхні скарги. Якщо дитина скаржиться на те, що їй стало важче вчитися, перехворівши на COVID-19, прислухайтеся до її слів. Можливо їй справді потрібна ваша допомога та допомога педагогів.

Хороша новина в тому, що більшість симптомів з часом або повністю, або значно зменшують свою інтенсивність. Важливо не пропустити загострення хронічних захворювань та старт аутоімунних захворювань.

Наслідки коронавірусу викликають не менше страхів, ніж сама інфекція. Побоювання щодо стану свого здоров'я та здоров'я близьких. Особливо, коли ці симптоми довго не проходять. Не залишайтеся з цим наодинці, звертайтеся до фахівців: терапевтів, педіатрів, а також психологів!

 

Деформація грудної клітки - вроджена чи набута зміна форми грудної клітки. Під терміном "грудна клітка" мається на увазі кістково-м'язовий каркас верхньої частини тулуба, що захищає внутрішні органи. Деформація грудної клітки неминуче впливає на серце, легені та інші органи, розташовані у грудній порожнині, викликаючи порушення їх нормальної діяльності.

Давайте розглянемо види деформації:

1. Лійкоподібна деформація грудної клітки - це вроджена аномалія розвитку, при якій спостерігається западіння грудини та передніх відділів ребер. Ця патологія є найпоширенішим типом природженої деформації грудної клітки (близько 90% усіх вроджених деформацій грудної клітки). Зустрічається у 1 на 400 новонароджених, частіше у хлопчиків у співвідношенні 3:1. Патологія посилюється в міру зростання дитини, нерідко стає причиною зміни постави, порушення функцій серця і легень. Діагноз можна встановити після огляду. Ступінь деформації та тактика лікування визначаються на підставі додаткових методів дослідження: вимірювання розмірів грудної клітки, результатів рентгенографії або комп’ютерної томографії.  Корекція деформації може бути виконана неоперативним та оперативний шляхом.
2. Кілевидна (або кілеподібна) деформація грудної клітки – це хвороба, при якій передня частина грудної клітки виступає, набуваючи форму кілю корабля чи човна. Синоніми: pectus carinatum, пірамідальний ящик, «кіль човна», грудна клітка cuneiformis або голубині чи курячі груди. Дана патологія є генетично зумовленою вродженою вадою, що часто виявляється у періоди швидкого росту хворого, особливо у підлітковий період (13-16 років). Вона має вигляд видимої деформації передньої частини грудної клітки (ребер і грудини). Зустрічається здебільшого у осіб чоловічої статі, у співвідношенні 4:1. Зазвичай дефект є косметичним, рідко вражаються органи грудної клітки (серце, легені). В переважній більшості випадків чудово корегується безоперативним шляхом.
3. Деформація реберних дуг - це різновид деформації грудної клітки, що проявляється, як правило, випинанням нижнього краю реберних дуг. Деформація може поєднуватися із помірною чи значною депресією (западінням) грудної стінки над реберними дугами. В переважній більшості випадків є лише косметичним дефектом. Багато пацієнтів гостро сприймають наявність такого косметичного дефекту і хочуть його позбутися. Переважним методом лікування є безоперативний. В тяжких випадках, за показаннями, можливий хірургічний метод корекції. Зустрічається як ізольована патологія, так і в поєднанні з лійкоподібною та кілевидною деформацією грудної клітки.

Найпершою і найголовнішою їжею для малюка є грудне материнське молоко. Ближче до 5-6 місячного віку приходить час знайомити дитину з напівтвердою їжею та починати прикорм. Який, надалі, стане базовим у його раціоні. Їжу піддають механічній, чи тепловій обробці, щоб отримати м'якшу консистенцію готової страви.

Сьогодні на ринку дитячих товарів з'явилося безліч допоміжних засобів для полегшення введення прикорму. Одним із них є ніблер. Давайте розберемося в його необхідності з фахівцем із раннього втручання.

Якщо вірити рекламі, то ніблер - це аксесуар для годування, що полегшує процес жування та навчає йому. Але ж це реклама. Чи так це? Розбираємось!

1. Ніблер НЕ ВЧИТЬ жувати. Шматочки їжі не потрапляють до рота дитини, відповідно жувальні м'язи не включені в роботу в повному обсязі.
2. НЕ ЗНАЙОМІТЬ із продуктами. У дитини в руках постійно виявляється предмет, що виглядає однаково (ніблер). А в роті – та сама консистенція.
3. НЕ СПРИЯЄ культурі харчування. Ви ж не завертаєте свою їжу в марлю чи бинт і потім не висмоктуєте її звідти.
4. НЕ ЗНАЙОМИТЬ із консистенціями. Вірніше, знайомить, але тільки з однією-кашіцеподібною, яку треба висмоктувати.
5. МОЖЕ БУТИ розсадником бактерій. Якщо їжа затримується у ніблері на тривалий час.
6. НЕ СПРИЯЄ самостійному годуванню. Більше схоже на смоктання пустушки з різними смаками.
7. ТАЇТЬ В СОБІ приховану небезпеку: малюк звикає до того, що в рот потрапляє постійно одна й та сама консистенція, яку можна відразу ковтати. Виникає ризик того, що він намагатиметься ковтати і шматочки, не пережовуючи їх попередньо.

Коли ж можна скористатися ніблером?!

Коли мамі дуже терміново потрібно іноді щось зробити, а малюка потрібно зайняти на нетривалий час. Ключові слова тут: іноді й нетривалий час.

Не варто забувати про те, що залишати дитину наодинці з ніблером не рекомендується, навіть, незважаючи на її безпечну конструкцію.

• Використання відхаркувальних та мукалітичних засобів (такі як бромгексин, мукалтин та ін.). Вони не мають доведеної ефективності у лікуванні кашлю, пов'язаного із застудою у дітей. Більш того, ці препарати можуть бути небезпечними для дітей раннього віку. Дітям і так важко відкашляти мокротиння, а якщо ми ще й збільшуємо його кількість, то практично неможливо.
• Численні спроби підтвердити ефективність чогось у профілактиці застуди, на жаль, не мали успіху. Досліджувалися і ехінацея пурпурна, і часник, і вітамін С, і пробіотики. Профілактикою застуди у дітей є прогулянки на свіжому повітрі, часте провітрювання приміщень, де знаходяться діти, достатній сон і повноцінне харчування.
• Антибіотики не лікують застуду, не знижують ризик вторинних ускладнень, але несуть ризики потенційних небажаних явищ та сприяють розвитку резистентності бактерій до антибіотиків. Таким чином, користі від антибіотиків при ГРВІ немає, є лише ризики. Наприклад, ризик розвитку діареї, пов'язаної з прийомом антибіотиків.
• Виділення з носа при застуді можуть бути будь-якого кольору. Ми не лікуємо колір слизу. Густе, що відокремлюється з носа жовтого або навіть зеленого кольору, не вимагає призначення складних крапель, що містять і антибіотик, і гормон і судинозвужувальне. У такому разі все, що потрібно - це часте промивання носа сольовими розчинами.
• Дитина не згорить від високої температури. Температуру необхідно знижувати, якщо вона вища, ніж 38,5 градусів. Головна мета жарознижуючих – не повернути заповітні 36,6, а покращити самопочуття дитини. Не можна сильно укутувати дитину, щоб «добре пропотіла». Навпаки, якщо дитина одягнена в дві кофти і три пари вовняних шкарпеток, вона гірше переноситиме підвищення температури, повільніше її знижувати. Нагадування, що в педіатричній практиці дозволено лише два препарати – парацетамол та ібупрофен.
• Не можна змушувати дітей дотримуватися постільного режиму. Якщо дитина погано почувається, то вона сама попроситься в ліжечко, або на руки до батьків. Якщо вона активна, навіть якщо і температура, то нехай грає в звичайному режимі.
• Не можна перегодовувати чи змушувати дітей їсти під час хвороби. У цей час апетит знижений, у цьому немає нічого страшного. Апетит повернеться, коли дитина піде на поправку.

Всім відомо, що очі – орган зору, вуха – орган чуття, шкіра – орган дотику (тактильне сприйняття), ніс – орган нюху, мова – орган смаку. Не всім, щоправда, відомо, що людина має ще один орган почуттів: м'язово-суглобовий апарат, який відповідає за пропріоцептивне сприйняття, тобто здатність визначати положення тіла у просторі із заплющеними очима.

Розвиток деяких почуттів починається ще до появи дитини світ. Ці почуття іноді називають базовими, та його стимуляція протягом першого року життя дитини надає вирішальний вплив в розвитку його мозку.

Сприйняття руху та рівноваги починає розвиватися на третьому місяці вагітності. У цьому стимуляція плода здійснюється рухами матері.

Тактильне сприйняття починає розвиватися під час останньої третини вагітності. Немовля відчуває дотик матері до живота.

Пропріоцептивне сприйняття починає розвиватися на 4-му та 5-му місяцях вагітності. Стимуляція здійснюється, коли немовля штовхає мамин живіт. Це дає йому відчуття «роботи» м'язів щодо подолання опору.

Слухове сприйняття. Приблизно на шостому місяці вагітності матері у дитини з'являється здатність чути її голос і звуки навколишнього середовища.

Зорове сприйняття фахівці не належать до базових почуттів. Згідно з результатами експериментів, немовля починає розрізняти світло та пітьму за кілька тижнів до свого народження. Але, з'явившись на світ, малюк має ще навчитися дивитися та бачити. Для розвитку зорового сприйняття стимуляція є дуже важливою.

Нюх, ймовірно, починає розвиватися з народження.

Смакове сприйняття розвивається завдяки стимуляції, яку забезпечує їжа та пиття. У нашому житті нюх і смак вже не відіграють такої великої ролі, як у житті наших предків, проте для самопізнання та емоційної сторони життя людини значення цих почуттів досить велике.

 Чому ж така важлива стимуляція сенсорного розвитку?

Було встановлено, що стимуляція базових почуттів, зорового сприйняття, нюху та смаку в період раннього розвитку впливає на головний мозок та викликає відгук у вигляді рухової реакції.

Детального опису розвитку рухових реакцій наводити не варто. Важливо те, що за допомогою рухів дитина досліджує відносини, в яких знаходиться його тіло і простір, починає осягати відносини між предметами, а розвиток уявлень про предмети та явища навколишнього світу – це розвиток інтелекту.

Звичайні діти одержують стимуляцію всіх зазначених почуттів від довкілля. Однак навіть практично здорові діти, що живуть в інтернатах, позбавлені багатьох стимулів, і тому для забезпечення їх нормального розвитку необхідно проводити додаткові заняття з психомоторного розвитку.

Діти з порушеннями розвитку не завжди можуть самі отримати весь корисний різноманітний досвід так само легко, як звичайні діти. У таких випадках мозок не може реалізувати всі свої можливості через недостатню сенсорну стимуляцію. Іноді для того, щоб ослаблені органи почуттів могли прореагувати на стимуляцію або щоб мозок зміг впоратися з тим чи іншим специфічним стимулом, потрібна сильніша, найчастіше повторювана стимуляція, що виробляється без інших впливів.

Інтенсивна стимуляція чуттєвого сприйняття дітей з особливими потребами, якщо її проводити з шестимісячного віку плюс рання допомога дають разючі результати навіть у випадках дуже тяжких порушень!

 Як стимулювати сенсорний розвиток:

Сприйняття руху та рівноваги

Немовля. Носіть його всюди із собою. Можна прив'язати його до свого тіла шматком тканини, як це роблять жінки в деяких країнах Азії та Африки, можна тримати на руках, розгойдувати його в колисці, закріпленій біля стелі.

Старша дитина. Дозволяйте йому самому розкручувати люльку, грайте в будь-які ігри, в яких дитину можна кружляти, змінювати її положення швидко або ритмічно, а також в ігри з елементами танцю.

Дотик

Немовля.

Змащуйте тіло малюка кремом, робіть дитячий масаж, грайте в такі «тактильні ігри», як «Коза рогата», «Сорока-ворона», катайте по тілу тенісний м'ячик, стимулюйте тактильне сприйняття предметами різної фактури.

Старша дитина.

Заохочуйте його впізнавати предмети на дотик із заплющеними очима, грайте в ігри на тактильну пам'ять.

Пропріоцептивне сприйняття

Немовля.

Поміщайте малюка у воду, грайте з ним у басейні з бортиками, робіть вібраційний масаж.

Старша дитина.

Заохочуйте дитину ходити задом наперед, обходити перешкоди із зав'язаними очима (не забуваючи про запобіжні заходи), грайте в «статуї» (ви приймаєте якусь кумедну позу, а дитина повинна її скопіювати).

Слухове сприйняття

Немовля.

Зробіть так, щоб малюк міг чути якомога більше несхожих один на одного звуків: брязкіт брязкальця, дзвін дзвіночка, спів, гуркіт барабана, звучання ксилофона. Важливим прийомом є стимуляція дуже низьких частот. Поміщайте джерело звуку з різних боків, (це буде хорошим стимулом повернути голову в бік джерела звуку), спонукайте малюка самого робити звуки. Можна надіти йому на голову навушники, через які він слухатиме спокійну стереофонічну музику (умови, за яких він чутиме якийсь час правим вухом, потім кілька секунд обома вухами, потім – тільки лівим).

Старша дитина.

Заохочуйте дитину слухати різні звуки і визначати, хто або що їх робить. Це, наприклад, може бути запис магнітофонів звуків, що видаються тваринами, або звуків повсякденного життя. Заохочуйте його, зав'язавши очі, слідувати за партнером, орієнтуючись тільки на звук, який той робить.

Зорове сприйняття

Немовля.

Підвісьте над ліжечком малюка різнокольорові предмети, привертайте його увагу яскравими іграшками, спонукайте тягнутися до них. Заохочуйте його проводжати поглядом іграшку або джерело світла (іноді миготливий), повертати голову, щоб простежити за переміщенням предмета, грайте в «Ку-ку» (накривайте голову дитини на мить хусткою, потім прибирайте його, кажучи «Ку-ку», або спонукайте його самого стягувати з голови хустку, а можна ховатися за ширмою і знову з'являтися).

Старша дитина.

Грайте у темній кімнаті з електричним ліхтариком. Можна стати обличчям до дитини і ліхтариком зі слабким світлом описувати в повітрі кола. При цьому дитина повинна стежити за рухом світла очима, не повертаючи голови.

Смак

Немовля.

Коли малюка перестають годувати одним молоком, йому слід давати різноманітну їжу, не перемішуючи страви між собою, щоб кожне з них зберегло свій смак.

Старша дитина.

Даючи дитині, маленькі шматочки різних страв, спонукайте його вгадувати із заплющеними очима, що він їсть (не слід, однак, давати йому нічого гіркого або гострого).

Нюхання

Старша дитина.

Стимулюйте нюх, змінюючи аромати і роблячи їх менш різкими. Заохочуйте дитину помічати різницю, запитуйте, які запахи їй подобаються. Приносите різні спеції, предмети з характерними запахами та давайте їх нюхати. На прогулянці звертайте увагу на запахи живих квітів, хвої. Влаштовуйте ігри на запам'ятовування запахів. Серед кількох запахів спонукайте знаходити однакові.   

Важливо починати заняття з раннього віку та стимулювати розвиток всіх почуттів, не зосереджуючись лише на одному. Спостерігаючи за дитиною, постарайтеся визначити, чого вона найбільше потребує, на якому етапі свого розвитку вона починає «відповідати» на стимуляцію. Завжди прагнете досягти його реакції та зробити його учасником ваших спільних занять.

 (за матеріалами, представленими спеціальним педагогом С. Фолтер (Канада))