Комунікація в ранньому віці, або Коли потрібно йти до логопеда

З самого народження дитина поповнює свій запас знань про оточуючий світ самостійно, а також за допомогою дорослих. Оскільки у малюка власного досвіду про Всесвіт вкрай мало, він лише починає формуватися, дитина отримує знання завдяки батькам та людям, що постійно з нею спілкуються.

Малюк увесь час намагається привернути увагу батьків, щоб вони знаходились поряд, розважали його і спілкувались з ним. Дорослі для дитини – головне джерело інформації про можливі зразки поведінки та позитивних вражень. Дитина намагається повторювати за дорослим його поведінку, методи прояву своїх емоцій. Тому, щойно з’явившись на світ, прагне взаємодіяти з оточуючими людьми, що сприяє формуванню знань про те, як потрібно орієнтуватися у мінливих умовах оточуючого світу.

У віці близько року дитина:

  • разом (а не просто поруч) із дорослим спостерігає за явищами, діями (спрямовує погляд туди, куди і дорослий, розглядає іграшку, потім звертає увагу на дорослого);
  • вказує на якийсь предмет дорослому, потім чекає, яка виникне реакція, реагує на відповідь дорослого (плескає в долоні, сміється, щось лепече тощо);
  • виконує прості вимоги (плескай, дай, кидай), самостійно намагається привертати увагу оточуючих (за допомогою жестів, звуків, лепету) до себе, чекає, яку реакцію це викличе;
  • сама звертається до дорослого (приходить, дає дорослому іграшку, щоб він її увімкнув, спостерігає за його діями), щоб щось попросити, а не робить спроби дістати сама;
  • намагається підтримати соціальну взаємодію, дублюючи звуки та рухи, які бачить та чує у дорослих;
  • намагається самостійно використовувати прості слова, лепет, щоб підтримати соціальну взаємодію, гру тощо.

Необхідно розрізняти поняття «повторює» слова, що чує від оточуючих, та сама «використовує» їх. Мовлення – соціальна функція, яка спрямована на іншу людину. Для малюка важливо привертати увагу оточуючих до своїх дій або якоїсь події, ділитися своїми емоціями, просити щось у мами, використовуючи лепет або звуки.

Під час занять психологи відмічають велику кількість малюків, які успішно повторювали за педагогом (назви продуктів, іграшок, предметів побуту та інше), але по закінченні заняття з психологом не могли попросити ті ж самі улюблені солодощі та іграшки. Це приклад, коли називання заради називання не допомагає дитині рухатися вгору комунікативними сходами, бо мовлення – це творчість. Творче мислення тісно зв’язане зі здатністю оперувати ідеями, які виникають за участю емоцій.

Якщо дитина дублює мовлення дорослого, але використовує слова мимоволі («не звертаючись до дорослого»), то у неї можуть бути складнощі у:

  • запам’ятовуванні слів;
  • розумінні зверненого мовлення, орієнтуванні в контексті ситуації;
  • моторній реалізації плану висловлювання;
  • мотивації до спілкування;
  • розвитку комунікативної та/або пізнавальної сфери та інше.

Бувають ситуації, коли розвиток навичок спілкування йде не за стандартними схемами розвитку: дитина може виявляти слабку зацікавленість діями оточуючих, не ініціювати гру з дорослим, лише іноді реагувати на звернення дорослого. Не дивно, що такій дитині важче брати участь в соціальній взаємодії, спілкуючись з оточуючими в щоденних ситуаціях, як-то відвідини майданчика, садочку, розвивальних гуртків.

Іноді донести до батьків їх цінність в розвитку мовлення дитини – важливіше самих занять зі спеціалістами. Саме батьки – ті люди, з якими вперше розпочалося спілкування малюка в цьому світі. Саме вони знають свого малюка найкраще і саме з ними створюється безліч комунікативних ситуацій протягом дня. Бо кожна активність, яка відбувається між дитиною та дорослим, потенційно може розвивати навички комунікації, треба тільки бути уважним до деталей.

Якщо батьки помічають, що дитина має проблеми з освоєнням нових слів, грою з однолітками та дорослими, спілкуванням, розумінням зверненого до неї мовлення, варто якомога швидше звернутись до профільних спеціалістів. У нагоді стане діагностика мовленнєвих та комунікативних порушень, яку проводить команда фахівців у складі дитячого невролога, психолога, логопеда для дітей раннього та дошкільного віку. Може статися так, що дитині знадобляться терапевтичні сесії. Вони спрямовані на розкриття можливостей дитини в перспективі, а не здобуття комунікативних навичок тут і зараз. У цій ситуації не варто погоджуватися з людьми, котрі радять «просто почекати певний час», – діяти потрібно одразу.

Статтю підготувала логопед Ольга Цись.

Поділитися