У першій частині статті ми розповіли, що таке синдром дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ), які його ознаки та на що потрібно звернути увагу батькам, діти яких мають ознаки цього синдрому. Тепер поговоримо про лікування.
Лікування синдрому дефіциту уваги і гіперактивності
У першу чергу важливо звернутися до спеціаліста (невролога або/і психолога), який дасть об’єктивну оцінку стану дитини. Він дослідить розумовий, соціальний, фізичний і емоційний розвиток дитини. Найкраще буде, якщо фахівець буде здійснювати оцінку поведінки в домашніх, комфортних умовах.
Наступним кроком є аналіз ситуації відносно шкільного навчання: чи підходить навантаження дитині, чи може вона з ним впоратись. Буває, що через гіперактивність дитина може випереджати або відставати від однолітків. Необхідно повідомити вчителів про СДУГ, а також розповісти їм механізм роботи з дитиною, у якої цей синдром діагностовано, щоб вони могли своєчасно впливати на проблеми з навчанням у дитини. Дуже велике значення має інформація відносно того, що бачить вчитель чи вихователь у той час, коли дитина знаходиться в освітньому закладі, а також наскільки своєчасно ця інформація надходить до батьків.
Коли ситуація занедбана, лікар може призначати медикаментозне лікування. Це трапляється, коли дитина дезадаптована, зовсім не сприймає навчання в школі, має складнощі у спілкуванні з іншими дітьми. Паралельно дитина проходить курси психолого-педагогічної корекції та психотерапії (поведінкова, сімейна, індивідуальна і групова психотерапія для дитини, навчання для батьків).
Практичні поради для батьків
1. Намагайтесь стримувати, контролювати свої емоції. Ні в якому разі не критикуйте дитину. Її поведінка не залежить ні від неї самої, ні від Вас. Ні в якому разі не можна допускати образливих висловлювань або насильства.
2. Під час спілкування з дитиною у Вашому голосі має відчуватися експресія. Саме яскраві емоції та міміка сприяють тому, що дитина концентрує і утримує увагу. Ви постійно маєте тримати зоровий контакт.
3. Вкрай важливою є фізична взаємодія: обійми, пестощі, погладжування, окремі елементи масажу в момент спілкування з дитиною. Це розслаблює та сприяє концентрації уваги.
4. Необхідно постійно контролювати виконання завдань. У дитини немає достатньої сили волі, щоб виконати роботу повністю і не кинути її на півдорозі. Коли батьки тримають під контролем виконання завдання, дитина зможе з ним впоратися повністю. В подальшому це стимулює вироблення дисципліни та самоконтролю.
5. У дитини мають бути завдання, які вона в змозі виконати. Якщо Ви бачите, що якесь завдання для неї занадто складне, спростіть його наступного разу, адже виконання його повністю дає дитині розуміння того, що вона може бути успішною.
6. Між видами діяльності обов’язково мають бути невеличкі перерви. Хоча б декілька хвилин, але дитина має відпочити від попереднього завдання.
7. Не варто обмежувати фізичну активність дитини під час занять, оскільки вона позитивним чином впливає на розумову активність. Якщо дитині заборонити рухатись, мозок не зможе якісно сприймати інформацію.
8. Будь-який успіх дитини потрібно відзначати і радіти йому разом. Це сприяє підвищенню самооцінки. В подальшому це сприятиме тому, що дитина сама намагатиметься бути дисциплінованою, старанною у виконанні завдань. Введіть правило наочної похвали: виготовте разом жетони або картки, які дитина зможе перераховувати або чіпляти їх на спеціальний плакат успішності. Позбавлення нагороди – ефективний спосіб покарання. Воно повинно слідувати відразу за провиною.
9. Заздалегідь пояснюйте дитині, що її чекає далі. Переривання цікавої діяльності дається дитині важко. Тому за 5-10 хвилин до закінчення гри треба сказати, що скоро потрібно завершувати грати і починати збирати іграшки.
10. Заведіть звичку планування. Пишіть список справ на поточний день та відмічайте виконані разом.
11. Важливо, щоб у дитини був чіткий розпорядок дня, якого вона має дотримуватись. Це вчить дитину бути дисциплінованою та планувати свій час.
12. Спонукайте дитину до активності, занять спортом. Віддайте перевагу тим, що допоможуть направити енергію дитини в правильне русло: велоспорт, плавання, легка атлетика, східні єдиноборства.
13. Дайте дитині можливість спробувати різні види занять. Саме таким чином Ви допоможете їй знайти своє хобі, яке зробить її більш уважною та посидючою.
14. Не дозволяйте довго дивитися телевізор чи гратися в комп’ютерні ігри. Розрахувати норму можна за наступною формулою: 10 хвилин на кожен рік життя.
15. Про будь-які заплановані походи поза межі дому потрібно заздалегідь говорити: чи то похід до лікаря, чи на свято до кафе. Дитина має бути готовою до того, що її чекає.
16. Для батьків також важливо знаходити час на себе і відпочивати. Намагайтеся залучати близьких, які добре контактують з дитиною і можуть побути з нею, поки мама піде з дому на декілька годин, щоб просто відпочити.
Не слід панікувати, якщо Вашій дитині поставили діагноз «Синдром дефіциту уваги і гіперактивності». Це не вирок, а особливий стан психіки і поведінки. І тільки від Вас та Вашої взаємодії з дитиною залежить, чи зможе дитина подолати всі складнощі у навчанні та спілкуванні з однолітками. Якщо чітко дотримуватися встановлених правил та рекомендацій, що були дані фахівцем, є високі шанси на те, що після 14 років дитина «переросте» цю проблему.
Статтю підготувала невролог Ольга Тишковець.
