Чому дитина тікає на прогулянці?

Щоб відповісти на це запитання, необхідно розглянути деякі аспекти пізнання світу маленькою дитиною.

З раннього дитинства всі малюки починають цікавитись об'єктами, що рухаються. Їм подобається спостерігати за машинами, літаками, різнокольоровими вітрячками та іншими динамічними предметами. Вдома дитина починає використовувати будь-яку можливість, щоб натиснути на кнопки приладів, спостерігаючи за тим, як приводить в дію той чи інший прилад. Малюк радісно відкриває для себе власну причетність до змін, що відбуваються навкруги. Особливо тоді, коли для цього не потрібні надмірні зусилля – достатньо маленького поштовху, щоб, закотити машинку під стілець, закрутити барабан пральної машини, зачинити вікно чи дверцята тумбочки. Як правило, діти залюбки повторюють подібні дії знову і знову.

Отже, дитина отримує задоволення від руху: коли впливає на предмети так, щоб вони міняли свої позиції або рухається сама. Бажання подібних змін та експериментів може, непомітно для самої дитини, завести її далеко від дорослих у незнайоме місце.

Можливість такої ситуації, звичайно, дуже непокоїть батьків. І не дарма, адже така поведінка малюка може перетворитися у звичку. Особливо тоді, коли дорослі надто емоційно реагують на подібний інцидент: кричать, біжать слідом за дитиною. Малюк може подумати, що залучає дорослого до своєї гри і це тільки закріплює подібну форму поведінки. Для того, щоб цього не сталося, дотримуйтеся простих правил:

  • випереджайте описану ситуацію, пропонуючи дитині пограти в «наздоганялки», але в спеціально відведених для цього місцях (на дитячих майданчиках, у парку та ін.). Але не на дорозі біля проїжджої частини.
  • вибудовуйте чіткі межі з правилами поведінки в різних місцях. Просто на прогулянці, передбачаючи втечу, прокоментуйте: «Я знаю, що ти любиш бігати. Давай почнемо нашу гру у парку». Таким чином, малюк почне розрізняти, яка форма гри соціально прийнятна, а яка – ні.

Буває так, що дитина таким чином намагається заповнити дефіцит пропріоцептивних відчуттів, тобто максимально відчути свої м’язи, звільнити руховий потенціал, що накопичувався деякий час, або отримати емоційні враження від партнерів по прогулянці.

Підвищити самоконтроль таких діток можна, переключаючи їх увагу на цілеспрямовану активність. Слід завжди пам'ятати, що виконуючи доручення, малюк повинен саме активно рухатися, максимально різноманітно та циклічно. Просто швидко бігати по майданчику і вчитися концентруватися на різних діях з певною ціллю – це принципово різні речі. Спробуйте розкласти одне доручення на декілька підходів: допомогти донести додому невеликий пакунок, присунути стільці ближче до столу, вийняти мокру білизну з пральної машинки тощо. Певна вага і різні розміри предметів допоможуть дитині навчитися краще контролювати свої рухи і зосереджуватися на власних діях. Завдяки цим дорученням, дитина буде здійснювати певну кількість циклічних переходів, утримуючи в пам'яті мету переміщення. Звичайно, на формування уміння заздалегідь планувати свої дії і мотивовано їх пояснювати знадобиться не мало часу. Але це, без перебільшення, і є одна з найважливіших здібностей дитини, яка впливає на її якість життя в критичних та повсякденних ситуаціях.

Статтю підготувала логопед Ольга Цись.

Поділитися