Ідеальне виховання: таке буває?

Від того, як будуються Ваші батьківські відносини з Вашою дитиною з першого дня її життя, залежить все: як складеться її подальше життя, як вона буде поводити себе в різних ситуаціях, як буде ставитися до інших людей і як взаємодіяти з ними; в яких випадках скаже «так», а в яких – «ні», які ключові рішення прийме, а в яких – піде на поступки, де прийме виклик, а де спасує.

Найважливіші відносини в житті людини – її первинні відносини з батьками, з першого дня і протягом раннього дитинства. Так, все дуже просто – і при цьому немає нічого складнішого. Те, що прийнято називати суворим словом «виховання», складається з трьох простих і зрозумілих речей:

1. Любов: безумовна і абсолютна, коли дитині надається найкраще у всьому.

2. Інстинкт: ми буквально допомагаємо своїй дитині вижити і вирости. Ми точно не залишимося осторонь ні в одній гострій ситуації з її участю.

3. Підтримка: тільки батьки можуть забезпечити її своїм дітям. В тому числі, віддзеркалити все, що робить дитина, але при цьому їй довіряти.

Але в звичайному житті замість цих трьох зрозумілих пунктів ми часто спостерігаємо конфлікти і драми.

До року-півтора більшості батьків любити своїх дітей легко. Маленька дитина слухняна, в силу своєї безпорадності, і передбачувана з причини повної залежності від дорослих. А потім наступають неминучі і безкінечні кризи раннього віку: між 1,5 і 3 роками. Всіх батьків, навіть найрозумніших і підготовлених, ці кризи застають зненацька. Цей період можна звести до дуже ємної формули: «Дитина ЩЕ не може сама заспокоїтися, а батьки ВЖЕ не можуть її заспокоїти».

Давайте розглянемо складності цього періоду на зрозумілому і знайомому всім прикладі. На прогулянці з батьками у юнака або дівчини двох з половиною років падає на землю морозиво і з цього приводу починається істерика. У батьків є вибір: купити малюку ще одну порцію, щоб він скоріше замовк (а потім, можливо, так само кинув і нову порцію на землю). Або піти з цього місця без морозива і заспокоїти дитину іншим способом. Заздалегідь продуманого, готового рішення тут немає – тому, що в цій ситуації є дуже багато складових. Можливо, дитина впустила морозиво ненавмисно, а, можливо, так маніпулювала батьками, перевіряла їх на міцність, привертала до себе увагу, вихлюпувала емоції і т.д. У вас теж є вибір: розлютитися, насварити, принизити, змусити опустити голову і плечі або зреагувати спокійно, відвернути, не піддатися стихійним емоціям. А наступного разу, коли в руках Вашої дитини знову буде порція морозива, просто сказати:

– Тримай міцніше, мій дорогий/дорога! – і посміхнутися тією посмішкою, яка буває тільки у люблячих і розумних батьків.

Так в невинному епізоді з морозивом дитина завдяки Вашій мудрості набирає правильний досвід і накопичує можливості і впевненість, а не стрес і комплекс неповноцінності.

У кожній такій ситуації батькам треба вчитися розпізнавати величезну кількість смислів і разом зі своїми дітьми освоювати взаємодію один з одним і вибудовувати гармонійні взаємовідносини. Стосунки, які – пам'ятаєте? – впливають на майбутнє Ваших дітей, і Ваше теж, як близьке, так і віддалене. Саме в такі секунди – коли дитина некерована, а Ви беззбройні – Ваша мудрість і витримка формує її майбутню поведінку на все подальше життя.

Ваше завдання – буквально наповнити дитину вихованням, тобто (див. три пункти вище) любов'ю, розумінням і підтримкою. Створити їй такі умови, в яких вона навчиться жити самостійно і буде міцно стояти на ногах. Кожен такий гострий епізод – особистий безцінний досвід, який вона потім використає у всіх життєвих ситуаціях.

Нехай у Вас виходить дитячо-батьківський досвід обопільних і наймудріших рішень, взаємно знайдених виходів з критичних ситуацій, м'яких конфліктів з конструктивним результатом. Щоб після закінчення раннього дитинства цей неповторний і безцінний досвід зміцнив вас обох, помножив силу вашої любові і впевненості одне в одному. Ідеальний вихід з цього періоду виглядає так: батьки навчилися створювати зрозумілі і прийнятні правила, а дитина вже може ці правила приймати.

Статтю підготувала невролог Ірина Гордієнко.

Поділитися