Напрям "Здоров'я"

Багато батьків запитують про ситуацію з кору. Відповіді лікаря-інфекціоніста на найбільш часті питання читайте в матеріалі.

Передчасно народженою дитиною називають малюка, народженого з 22 до 37 тижня вагітності (тижня гестації).

Саме гестаційний вік - основний діагностичний критерій, а не маса при народженні. Тому що доношена дитина може народитися з масою менше 2,5 кг, що є симптомом внутрішньоутробної затримки розвитку.

А для передчасно народженої дитини маса при народженні покладена в основу для класифікації груп передчасно народжених дітей, це дозволяє медикам будувати прогнози і вибудовувати тактику спостереження і супроводу.

Серед причин передчасних пологів можуть бути: ранній вік матері, соціальне неблагополуччя сім'ї, хронічні захворювання вагітної жінки, перенесені в анамнезі аборти, багатоплідна вагітність.

Діти народжені на 35-36 тижні вагітності можуть не мати  серйозних складнощів в адаптації до позаутробних умов, їх організм досить зрілий, щоб забезпечувати життєдіяльність: самостійно дихати, їсти, підтримувати позу. Можливі недосконалість терморегуляції і потреба в додатковому обігріві, часті годування, лабораторний контроль глюкози крові, загального аналізу крові, додатковий контроль маси тіла. І при відсутності проблем така дитина може бути виписана додому з пологового будинку.

Діти народжені з 30 до 34 тижня гестації найчастіше потребують не тільки додаткового спостереження, а й медичної допомоги. Надається вона у спеціальних відділеннях: інтенсивної терапії або патології новонароджених.

Легені таких малюків досить зрілі, щоб зробити перший вдих, але ще недостатньо зрілі, щоб підтримувати адекватне дихання і забезпечувати організм киснем. Тому може проводитися дихальна підтримка.

Шлунково-кишковий тракт готовий засвоювати їжу (грудне молоко або адаптовану суміш), але смоктальний рефлекс може бути недостатньо зрілим або активність знижена, щоб дитина могла з'їдати необхідний обсяг, тому введення проводиться через гастральний зонд.

Терморегуляція таких діток ще недосконала, тому вони потребують спеціальних умов виходжування: кювез, який дозволяє підтримувати необхідні температуру і вологість.

Всі ці особливості вимагають медичної допомоги, тому після народження недоношені дітки переводяться до відділень інтенсивної терапії або виходжування передчасно народжених. Додому вони будуть виписані, коли будуть самостійно з'їдати весь добовий обсяг, стабільно набирати вагу, не мати проблем з диханням, утримувати температуру тіла без додаткового обігріву.

Після виписки зі стаціонару увага батьків і лікарів не має зменшитися. Тому що всі поспішайки знаходяться в групі ризику розвитку хронічних захворювань і порушень розвитку.

Але при правильному медичному супроводі дуже високі шанси, що з віком всі проблеми залишаться в минулому.

Супровід таких діток має бути комплексним. Дуже важливий педіатр, який буде спостерігати дитину, потрібно щоб він знав особливості передчасно народжених дітей, добре, якщо це педіатр-неонатолог.

Через наявність багатьох проблем зі здоров'ям і розвитком, спостереження повинно бути комплексним, але не просто у різних фахівців, а в одному центрі, де працює міждисциплінарна команда. Це дозволить уникнути суперечливих рекомендацій, вибрати оптимальну тактику втручання.

У цю команду повинні увійти: педіатр-неонатолог, невролог, офтальмолог, ортопед, психолог, фізичний терапевт, логопед.

Дуже важлива правильна детальна оцінка розвитку. Фахівці розвитку дають рекомендації батькам по факторам навколишнього середовища, які стимулюють розвиток. Турбота про розвиток повинна бути постійно в центрі уваги фахівців.

Температура у дитини, в тому числі й після щеплення, часто змушує батьків хвилюватися. Популярний дитячий лікар Лідія Бабич розповіла, як правильно поводитись в даній ситуації? Чим “збивати” температуру? Коли викликати “швидку”?

Чи несе лихоманка якусь шкоду дитячому організму?

В організмі дитини не закладено механізмів “самознищення”. Лихоманка може тривожити батьків, порушувати загальний стан дитини, але прямої небезпеки не несе. Все залежить від допомоги, яку надають дитині при підвищеній температурі тіла.

Правильними діями є:

• заспокоїти дитину та заспокоїтись самим (або хоча б удавати спокій. Бо дитина може істотно злякатись та занепокоїтись від панічно налаштованих батьків);
• забезпечити доступ свіжого прохолодного повітря;
• зменшити кількість одягу на дитині;
• почати часто напувати невеликими порціями;
• якщо загальний стан дитини порушено, то можна застосувати жарознижуючий препарат.

Існує й протилежна думка: лихоманка корисна і боротися з нею не треба, бо організм інтенсивніше бореться з інфекцією і одужання прийде швидше. Чи це твердження є вірним?

“Цілюща” сила лихоманки явно перебільшена. Якщо у дитини, наприклад ГРВІ, і батьки дадуть жарознижуючий препарат – організм малюка не перестане боротися зі збудником. І разом з тим, коли лихоманка тримається і батьки свідомо не збивають температуру – така тактика не прискорить одужання дитини. І навіть навпаки. При лихоманці, особливо у маленьких дітей, істотно зростає ризик зневоднення, погіршення загального стану, відмови від їжі – і це точно буде не на користь.

Якими препаратами можна збивати температуру в домашніх умовах? Як вірно розрахувати дозу? Чи можна чергувати жарознижуючі засоби (ібупрофен і парацетамол) і як це робити правильно?

Навіть якщо температура вище 39,0 – якщо це єдиний симптом і він щойно виник – це не привід одразу викликати “швидку”. Дайте ібупрофен чи парацетамол в сиропі (чи свічках, якщо сироп дати складно).

Доза суспензії = половина маси тіла дитини. Якщо використовується Нурофен-форте, то масу тіла ділимо на 4 = кількість мл. сиропу.

Дозування ібупрофену – 10мг/кг маси тіла, парацетамолу – 15 мг/кг. На упаковці вказано, скільки мг рідини міститься в 5мл сиропу. Скласти пропорцію не складно.

Можна в спокійному стані сісти і заздалегідь порахувати, яка доза потрібна Вашій дитині, і написати маркером на флаконі. Навіщо? Бо діти одного віку можуть мати різну вагу, і якщо давати дозу на “6-12 місяців”, вона может бути неточною чи/або неефективною.

Ібупрофен можно давати тричі на добу, парацетамол також. Якщо виникає потреба в зниженні температури частіше, ніж кожні 6-8 годин, то варто чергувати препарати, щоб не перевищувати безпечну добову дозу.

Напоїть дитину, зніміть з неї зайвий одяг, почекайте півгодини-годину, заспокойтесь та спостерігайте. Не потрібно одразу здавати аналізи. Особливо якщо між підйомами температури стан нормалізується і дитина активна.

Що робити, якщо препарат «не працює»? Яких помилок частіше за все припускаються батьки, що самостійно збивають дітям температуру?

Найпоширеніші помилки стосуються так званих “народних методів”: обтирання горілкою, спиртом, оцтом, холодні ванни та холодний душ, холодні клізми тощо. Варто стежити за правильним дозування жарознижуючих. Не слід давати будь-яких ліків до встановлення діагнозу, навіть якщо стан дитини дуже схожий на те, що було з сусідським хлопчиком півроку тому. Поширена помилка стосується призначення антибіотиків, якщо лихоманка триває понад 3 дні. Це радянське “правило 3 днів” нічим не обгрунтоване. При вірусних інфекціях лихоманка може тривати і довше – і це також нормально.

Дуже поширеною є точка зору щодо існування т. з. «білої» лихоманки (холодні кінцівки), яку треба знімати но-шпою. Чи справді даний препарат є ефективним в даному випадку? Як батькам реагувати на подібні ситуації – чи тактика зниження температури відрізняється в даному випадку?

Дійсно раніше часто застосовувалось поняття “біла лихоманка”, навіть в університеті так лікарів навчали. Насправді ж неважливо – лихоманка «біла», червона, чи зелено-бузкова. Рішення про застосування жарознижуючих препаратів залежить лише від загального стану дитини. Но-шпа ніяк не впливає на кровоносні судини, це спазмолітик для інших органів. Не доцільно застосовувати но-шпу при лихоманці – немає фармакологічного обгрунтування, чому цей препарат може подіяти на “холодні ручки та ніжки”.

В яких випадках варто не збивати температуру в домашніх умовах, а викликати невідкладну допомогу?

Причини терміново звернутись за медичною допомогою:

• істотне порушення загального стану; ускладнення дихання;
• сильний кашель, особливо нападоподібний;
• повторна лихоманка вище 38,5;
• багатократне блювання;
• кров в стулі;
• дитина відмовляється від їжі та пиття;
• сильний біль в животі, вусі, голові чи будь-яких інших частинах тіла;
• симптоми зневоднення, на які не вдається вплинути в домашніх умовах (в’ялість, сеча концентрована та її мало/менше, сухість шкіри та слизових оболонок, сухий язик з білим нальотом, щільна в’язка слина);
• судоми, особливо ті, що виникли вперше.

Оригінал статті на сайті ГО “Батьки за вакцинацію”.

 

Залишились ще запитання?

Запишіться на прийом до педіатра медичного центру Особливий

Останнім часом серед багатьох лікарів-педіатрів на різних форумах, які присвячені дітям грудного і раннього віку, переважно виносяться на обговорення питання харчування малюків першого року життя: в які терміни і в якій черговості вводити прикорм, як формувати правильну харчову поведінку і як зберегти при цьому грудне вигодовування. Це й не дивно: введення нової, принципово іншої їжі в раціон дитини – дуже хвилюючий процес для батьків, тому підготовка до нього ведеться ґрунтовна.

Але коли всі прикорми за графіком вже введені і малюк вже звик до нової їжі, виникає питання – що ж робити далі?

Раціон дитини другого року життя стає більш різноманітним, в першу чергу, за рахунок нових страв, нового поєднання продуктів, а також консистенції їжі. Різноманітність продуктів служить запорукою зростання і правильного розвитку малюка, функціональному становленню системи травлення. У цей період у дитини вже з'являються улюблені і неулюблені продукти і страви.

Користь грудного молока зберігається в цьому віці, тому грудне вигодовування можна продовжувати до 2 років і більше за бажанням матері і дитини.

У дитини другого року життя вже є зуби, тому їжу не потрібно перетирати або «блендерити», досить подрібнювати. Це допоможе дитині швидше навчитися жувати й ковтати.

Харчування дітей до досягнення віку 2 років має залишатися п'ятиразовим. Поступово малюк буде звикати до чотириразового режиму прийому їжі, а також буде пробувати їсти самостійно, користуючись столовими приборами. Продукти, які не рекомендовані в цьому віці (солодощі, фастфуд, газована вода) краще зберігати поза полем зору малюка, щоб уникнути конфліктних вимог. Якщо малюк не хоче їсти в даний момент, не засмучуйтесь – спробуйте запропонувати йому їжу трохи пізніше.

Меню дитини має бути збалансованим і різноманітним. У її раціон повинні входити такі продукти:

1. Молоко, включаючи те, на якому готуються каші, пюре та муси. Норма в день – 300-500 грам. 150-200 грам має припадати на кисломолочні продукти, такі як кефір або домашній йогурт. Сир промислового або власного приготування – по 70-100 грамів.

2. М'ясо (гіпоалергенне) – в першу чергу, кролик або індичка, також можна вибирати телятину, свинину або курку, але тільки нежирні сорти. На добу – 80-100 грам. Можна готувати невеликі котлети або фрикадельки з фаршу. Після того, як проріжуться всі молочні зуби, рекомендується давати м'ясо маленькими шматочками, поступово збільшуючи їх розмір.

3. До 1,5 років дитині дають виключно зварені круто жовтки, додаючи їх до супів або каш. Ближче до 2 років можна давати і яєчний білок, але не більше 3 яєць на тиждень.

4. Морську білу рибу дають 2 рази на тиждень, обсяг порції – 30-50 грам.

5. У день можна давати 200 грам овочів і 150 грам картоплі. Рекомендується готувати пюре з білокачанної капусти і цвітної, кабачків, броколі, моркви і буряка, баклажанів, помідорів і цибулі. Компонувати овочі можна на свій розсуд. Свіжих фруктів в день можна давати до 150 грам.

6. Каші потрібно давати до 2 років щодня. Крупи можна замінити макаронними виробами, доповнивши їх сиром, овочами. Хліба можна давати не більше 90 грам на день, віддавати перевагу краще білому.

7. Основним напоєм повинна бути профільтрована кип'ячена вода, а соки, компоти, киселі – тільки як десерт.

8. Дитина може вживати не більше 30 г цукру на добу, з урахуванням того, який додається в приготовані страви.

Головне в складанні меню пам'ятати: процес споживання їжі повинен приносити задоволення як мамі, так і дитині. Якщо малюк буде відчувати і розділяти мамину радість від цього процесу – він сам з нетерпінням буде відкривати для себе нові грані світу смаку.

Статтю підготував педіатр Павло Позігун.

Якщо дитина страждає через атопічний дерматит, батьків часто турбують питання: "Звідки це у нас?", "Хто в цьому винен?", "Чому моя дитина?"

Найчастіше причину шукають в їжі, і дитину або маму, що годує, садять на дієту. І це часто доходить до абсурду: раціон мами стає настільки обмеженим, що виникає питання, звідки у неї сили на догляд за дитиною?

Обмеження в харчуванні при атопічному дерматиті

Досить довго вважалося, що атопічний дерматит (АД) має алергічну природу. Але сьогодні ця теорія повністю спростована. Якщо у дитини з атопічним дерматитом є алергія, це може погіршити перебіг АД, але далеко не кожна дитина з атопією потребує обмеження раціону. Доведено, що лише третина дітей з атопічним дерматитом вимагає певних обмежень у харчуванні, тобто елімінаційної дієти.

Елімінаційна дієта може застосовуватися у випадках важкого перебігу АД. Наприклад, якщо висипом уражено не менше 50 відсотків шкіри, а підібрані лікарем догляд за шкірою і протизапальна терапія не приносять результату і тривалого ефекту. Але дієта не може бути головним напрямком лікування і його стартом.

Дієту призначають на короткий термін, приблизно на 2-3 тижні. І виключають лише основні харчові тригери, а не всі "червоне" і "цитрусове".

Найбільш алергенні продукти:

• Білок коров'ячого молока (казеїн), який дає перехресну алергічну реакцію і на білок козячого та овечого молока. Тому нераціонально переводити дитину на суміш і позбавляти грудного вигодовування.
• Білок курячого яйця.
• Соя.
• Арахіс.
• Пшениця.
• Морепродукти.
• Риба.
• Гриби.

Продукти з переліку виключених вводяться по одному разу в три доби, в першій половині дня. Батьки і лікар спостерігають за реакцією.

Якщо мова йде про маму, що годує, то з раціону на 2 тижні слід виключити незбиране молоко і білок курячого яйця. Якщо на стан шкіри це не вплинуло, то мама може повернутися до здорового, повноцінного харчування. Дієта мами, що годує, повинна бути різноманітною і приносити задоволення.

Що ж таке атопічний дерматит?

Це спадкове хронічне захворювання шкіри. Воно виникає через генетичний дефект епідермального бар'єру. Епідерміс – це зовнішній шар шкіри. Він складається з декількох шарів. І при атопії роговий шар, який виконує захисну функцію, стає занадто проникним. Надмірна проникність призводить до втрати рідини. Тому головним симптомом атопічного дерматиту є сильна сухість шкіри. Також шкіра стає чутливою до різних подразників, виникають запалення в самій шкірі, що і призводить до висипу.

Батьки можуть не здогадуватися, що теж у дитинстві мали легку форму атопічного дерматиту, яка проявлялася почервонінням щік, або не пов'язувати сухість шкіри з атопією. Але навіть якщо ніхто в родині не страждав дерматитом, не можна виключати появу нових мутацій.

Останнім часом частота випадків АД істотно збільшилася. У деяких країнах до 60 відсотків дітей віком до 3-х років страждають на це захворювання.

Що провокує АД?

Атопічний дерматит можуть спровокувати такі тригери:

• аерозолі у повітрі;
• забруднення повітря пилом, тютюновим димом;
• цвіль;
• пухові вироби;
• одяг з натуральної вовни;
• потовиділення.

Настінні килими, килимові покриття, м'які іграшки, бортики на дитячих ліжечках, штори, тюль, відкриті книжкові полиці, дрібні елементи декору - все це класичні пилозбірники, які можуть провокувати АД. Якщо у дитини є алергія на пил, то пилососити важливо не тільки підлогу, а й стіни та стелю.

Категорично протипоказані пухові постільні вироби, вовняний одяг або одяг з вовняним і пуховим утепленням.

Коли з'являється і як протікає захворювання

Зазвичай, вперше АД з'являється у віці від двох місяців до двох років. Але дебют можливий і в більш пізньому віці. Часто протікає хронічно до періоду пубертату. Гормональні зміни в підлітковому віці можуть загострити перебіг АД або трансформувати атопію в екзему.

Атопічний дерматит часто супроводжується свербінням. Через це дитина поводиться неспокійно, особливо в нічний час. Але легкі форми атопії можуть протікати без свербіння.

Періоди загострення швидко і ефективно лікують за допомогою гормональних або цитостатичних кремів, алюмосилікатів.

Для базового догляду за шкірою використовують спеціальні зволожуючі креми – емольєнти. Використовувати їх необхідно все життя, оскільки виправити генетичний дефект медицина поки не в змозі.

Тривале грудне вигодовування – до 2-3 років – це відмінна профілактика АД, особливо у дітей, схильних до харчової алергії. Значно покращує стан шкіри вживання вітаміну Д3 в дозі 2000 М.О.

Якщо перебіг АД дуже важкий або стан шкіри недостатньо контролюється лікарями і батьками, може розвинутися стан під назвою "атопічний марш". Перебіг АД погіршується, приєднуються алергічні риніти, кон'юнктивіт, може розвинутися бронхіальна астма та екзема. Щоб запобігти розвитку "атопічного маршу", необхідно ретельно доглядати за шкірою, правильно використовувати емольєнти, але не боятися призначення атопічних стероїдів і атопічних цитостатиків. Адекватне використання емольєнтів - це змащування шкіри так часто, щоб вона весь час залишалася вологою.

Вакцинувати дітей з атопічним дерматитом не тільки можна, а й треба! Вакцинація можлива навіть при алергії на білок курячого яйця. Дітей з АД важливо вакцинувати від вітряної віспи. Вірус герпесу погіршує перебіг АД і збільшує частоту загострень.

Чого слід уникати:

• використання апі- і фітопрепаратів;
• інтенсивного фізичного навантаження;
• стресових ситуацій.

Важливо підтримувати в приміщенні температуру не вище 23 градусів і рівень вологості повітря не нижче 60 відсотків.

Стадії розвитку, періоди і фази захворювання:

• початкова стадія;
• стадія виражених змін;
• гостра фаза;
• хронічна фаза;
• підгостра фаза;
• стадія ремісії;
• повна ремісія;
• повне клінічне одужання.

Форми захворювання за віком:

• немовляти (від 1 міс до 2-х років);
• дитяча (з 2 до 13 років);
• підліткова (старше 13 років).

За ступенем тяжкості:

• легка;
• середньої тяжкості;
• важка

Клінічні варіації хвороби:

• З наявністю алергії: харчової; кліщової; грибкової; пилкової.
• З наявністю вторинного інфікування.

Можливі ускладнення:

• піодермія (гнійничкові захворювання шкіри);
• вірусна інфекція;
• грибкове ураження.

Як діагностують атопічний дерматит?

Обов'язкові критерії для встановлення діагнозу:

• свербіж, навіть при мінімальних шкірних проявах;
• розташування висипу (обличчя, шия, пахви, ліктьові згини і підколінні ямки, пахова ділянка, волосяна частина голови, під мочками вух);
• індивідуальна або сімейна історія атопічного дерматиту;
• хронічний перебіг з рецидивами.

Додаткові критерії для встановлення діагнозу:

• підвищений рівень загального та специфічних IgE-антитіл;
• початок захворювання в ранньому дитячому віці (до 2-х років);
• долоні і стопи гіперлініарні або "складчасті";
• на шкірі обличчя і плечей можуть з'явитися білуваті плями;
• папули (специфічна висипка у вигляді вузликів) на бічних поверхнях плечей, передпліч і ліктів;
• неспецифічні дерматити рук і ніг;
• часті інфекційні ураження шкіри (стафілококові, грибкові, герпетичні);
• білий дермографізм (сліди на шкірі білого кольору в результаті механічного роздратування);
• свербіж посилюється при потовиділенні;
• складки на передній поверхні шиї;
• темні кола навколо очей (алергічне сяйво);
• почервоніння, свербіж і лущення шкіри після купання (спостерігається у дітей до 2-х років).

Для встановлення діагнозу "атопічний дерматит" важливо поєднання трьох обов'язкових і не менше трьох додаткових критеріїв.

У більшості випадків, при належному догляді за шкірою, атопічний дерматит легко піддається контролю і не впливає на якість життя людини. Будьте здорові!

Статтю підготувала педіатр Марта Копань.