Напрям "Розвиток"

Все нове, чому вчаться діти, вони дізнаються з повсякденних справ і занять. Коли дитина розуміє, що її дії викликають у відповідь реакцію (від іншої людини, від іграшки або інших предметів), вона переживає відчуття свого успіху, маленького, але дуже важливого. Щоб знову пережити це приємне відчуття, маленька людина захоче повторити дії, які в минулий раз до такого приємного відчуття привели. І, навпаки, якщо дитині не вдалося досягти успіху, вона, швидше за все, не захоче займатися цією справою знову. Тривалі невдалі спроби можуть призвести до почуття неуспішності. Тому дуже важливо уникнути їх повторюваності, а успішні – навпаки, закріпити.

Відчуття успіху формується з самого раннього віку. Наприклад, якщо у дитини знижений тонус м'язів тулуба, їй буде складно сидіти на стільці під час їжі, вільно рухатися і досить довго зберігати увагу під час гри.

Ерготерапія – методика, яка ґрунтується на психології, медицині, фізичнїй терапії і займається розробкою індивідуального плану занять для кожної дитини. Ці заняття будуються на індивідуальних фізичних, емоційних, соціальних, психологічних та культурних потребах. Основний принцип ерготерапії можна сформулювати як «набуття навичок для повноцінного життя». Ерготерапія враховує потреби і бажання дитини, відповідає її потребам і інтересам.

Ерготерапевти – це випускники університетів, зі ступенем бакалавра або магістра. Вони вивчають поведінкові і нейронауки, навчаються розвитку навичок і вмінню забезпечувати самостійність і незалежність людей, в тому числі, найменьших.

Перш за все, ерготерапія корисна дітям з обмеженими можливостями, які не можуть самостійно і повноцінно виконувати прості буденні справи у всіх сферах життя. Наприклад, повсякденні побутові навички: помити руки, прийняти ванну, поїсти. Ерготерапевти допомагають дитині і з організацією її відпочинку: грати з друзями в парку, займатися спортивними вправами, проводити вільний час з сім'єю. З навчальними навичками ерготерапевти теж можуть допомогти: малювати, набирати текст на клавіатурі, гармонійно поводитися і відчувати в колі однолітків та багато іншого.

Щоб допомогти дитині у всіх перерахованих навичках, ерготерапевт спочатку аналізує, які дії перш за все цей малюк повинен освоїти, щоб досягти свого індивідуального успіху. В ході такої терапії дуже важливо, щоб фахівець, батьки і дитина працювали як єдина команда.

З боку сесія ерготерапії виглядає так, ніби фахівець лише грає з дитиною. Але саме в грі і полягає основна "робота" маленьких дітей. Ерготерапевт вибирає ті заняття, які найбільше відповідають віку конкретної дитини і допомагають їй набути найнеобхідніші для повсякденного життя навички. Як тільки нову навичку освоєно, ерготерапевт створює для дитини умови, в яких вона буде найкращим чином реалізована. Так народжується маленьке диво: малюк в грі вчиться новому, пізнає світ і відчуває себе успішним. І це чудо називається одним словом – ерготерапія.

Статтю підготували психологи Олександра Гаркуша та Вікторія Каліна.

Про яку професію ви мріяли в дитинстві? Чого вам найбільше не вистачало, поки ви були маленькою / маленьким?

Гра – це невід'ємна і вкрай необхідна складова життя дитини. За допомогою ігор дитина може розвивати свої здібності і відновлювати психологічний стан.

Одна з найважливіших потреб людини – спілкування, що дозволяє встановити зв'язок з навколишнім світом, навчитися приймати важливі рішення, висловлювати свої емоції і відчувати себе частиною суспільства.

Про цю потребу активно повідомляють малюки на третьому році життя, використовуючи мову для того, щоб розповісти про свої бажання, ділитися думками і активно запрошувати у свої ігри. Деякі малюки спілкуються за допомогою окремих коротких фраз, а хтось вже цілком може переказати невелику казку.

Буває, що дітям складно спонтанно оволодіти мовою, вона розвивається трохи повільніше, ніж зазвичай, і дитина починає відчувати труднощі в спілкуванні. Це може відбуватися з різних причин, адже людська мова – одна з найскладніших психічних функцій, в її реалізації бере участь велика кількість різних механізмів (неврологічних, психологічних, когнітивних, лінгвістичних і ін.).

Фахівці з комунікації називають "неговорячою" дитину, яка не висловлює свої думки і потреби за допомогою мови. Однак її відсутність ще не говорить про небажання малюка спілкуватися. Задовго до появи перших слів він вчиться взаємодіяти зі світом різними способами і розуміти мову оточуючих людей, а отримувати бажане звикає за допомогою вказівних жестів. Він підводить дорослого до потрібного предмету, киває або мотає головою на знак згоди або незгоди, привертає увагу плачем. Такі ситуації часто дискомфортні як для самої дитини, так і для батьків.

Уміння пояснювати за допомогою мови дозволяє маляті відчувати себе вільніше і впливати на навколишній світ. Саме тому важливо розговорити "мовчуна", даючи йому можливість отримувати задоволення від спілкування як з однолітками, так і з дорослими. Для вирішення цього питання може знадобитися команда з невролога, логопеда і психолога, яка допоможе батькам правильно підібрати програму розвитку мовних навичок, яка індивідуально підходить конкретній дитині. Малюк, що опановує мову, відчуває неймовірне задоволення, коли виявляє, що може легко попросити саме ту іграшку, яка захована в шафі, або улюблену їжу, наприклад. Це набагато скорочує кількість криків, плачу та істерик.

Основні загальні рекомендації спілкування з "неговорячою" дитиною:

1. Намагайтеся бути з малюком на одному рівні. Звертатися до дитини слід так, щоб вона дивилася на вас і уважно слухала.

2. Робіть паузи і провокуйте малюка на спілкування. Найчастіше батьки настільки розуміють потреби дитини, що навіть не питають про них, і у малюка немає потреби висловлюватися. Дочекайтеся будь-яких проявів спілкування (відповідного погляду, жесту, посмішки, слова та ін.) перед тим, як зробити щось, дати дитині бажаний предмет.

3. Уважно спостерігайте за дитиною і використовуйте те, що він уже вміє (наприклад, у грі). Якщо малюк любить повторювати за іншими, навчіть його користуватися жестом "Дай", щоб щось попросити, при цьому обов'язково кожен раз називайте і саме слово "Дай".

4. Інструкції, які ви даєте дитині, повинні бути максимально простими і зрозумілими, наприклад: "Дай ручку", "Де ніжка?". Вибирайте те, що дитині доступно і неодноразово повторюйте засвоєне.

5. Обов'язково хваліть малюка! Викликайте бажання наслідувати вам. Можна разом дивуватися побаченому "Ух ти", "Ой", "Ах" і ін. Заохочуйте його за будь-яку спробу спілкування.

Якщо ваша дитина не говорить, або вам не вдається простежити динаміку в її мовному розвитку, зверніться до фахівців. Вони зможуть дати більш розгорнуті і детальні індивідуальні рекомендації для вашої дитини.

Статтю підготувала логопед Ольга Цись.

Харчування – одна з базових біологічних потреб, задоволення якої необхідно для підтримки життя кожної людини.

Крик – найдоступніший і ефективний засіб, який є у дитини, щоб заявити цьому світові про себе з найперших секунд появи тут.