Корисна інформація

У першій частині статті ми розповіли, що таке синдром дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ), які його ознаки та на що потрібно звернути увагу батькам, діти яких мають ознаки цього синдрому. Тепер поговоримо про лікування.

Лікування синдрому дефіциту уваги і гіперактивності

У першу чергу важливо звернутися до спеціаліста (невролога або/і психолога), який дасть об’єктивну оцінку стану дитини. Він дослідить розумовий, соціальний, фізичний і емоційний розвиток дитини. Найкраще буде, якщо фахівець буде здійснювати оцінку поведінки в домашніх, комфортних умовах.

Наступним кроком є аналіз ситуації відносно шкільного навчання: чи підходить навантаження дитині, чи може вона з ним впоратись. Буває, що через гіперактивність дитина може випереджати або відставати від однолітків. Необхідно повідомити вчителів про СДУГ, а також розповісти їм механізм роботи з дитиною, у якої цей синдром діагностовано, щоб вони могли своєчасно впливати на проблеми з навчанням у дитини. Дуже велике значення має інформація відносно того, що бачить вчитель чи вихователь у той час, коли дитина знаходиться в освітньому закладі, а також наскільки своєчасно ця інформація надходить до батьків.

Коли ситуація занедбана, лікар може призначати медикаментозне лікування. Це трапляється, коли дитина дезадаптована, зовсім не сприймає навчання в школі, має складнощі у спілкуванні з іншими дітьми. Паралельно дитина проходить курси психолого-педагогічної корекції та психотерапії (поведінкова, сімейна, індивідуальна і групова психотерапія для дитини, навчання для батьків).

Практичні поради для батьків

1. Намагайтесь стримувати, контролювати свої емоції. Ні в якому разі не критикуйте дитину. Її поведінка не залежить ні від неї самої, ні від Вас. Ні в якому разі не можна допускати образливих висловлювань або насильства.

2. Під час спілкування з дитиною у Вашому голосі має відчуватися експресія. Саме яскраві емоції та міміка сприяють тому, що дитина концентрує і утримує увагу. Ви постійно маєте тримати зоровий контакт.

3. Вкрай важливою є фізична взаємодія: обійми, пестощі, погладжування, окремі елементи масажу в момент спілкування з дитиною. Це розслаблює та сприяє концентрації уваги.

4. Необхідно постійно контролювати виконання завдань. У дитини немає достатньої сили волі, щоб виконати роботу повністю і не кинути її на півдорозі. Коли батьки тримають під контролем виконання завдання, дитина зможе з ним впоратися повністю. В подальшому це стимулює вироблення дисципліни та самоконтролю.

5. У дитини мають бути завдання, які вона в змозі виконати. Якщо Ви бачите, що якесь завдання для неї занадто складне, спростіть його наступного разу, адже виконання його повністю дає дитині розуміння того, що вона може бути успішною.

6. Між видами діяльності обов’язково мають бути невеличкі перерви. Хоча б декілька хвилин, але дитина має відпочити від попереднього завдання.

7. Не варто обмежувати фізичну активність дитини під час занять, оскільки вона позитивним чином впливає на розумову активність. Якщо дитині заборонити рухатись, мозок не зможе якісно сприймати інформацію.

8. Будь-який успіх дитини потрібно відзначати і радіти йому разом. Це сприяє підвищенню самооцінки. В подальшому це сприятиме тому, що дитина сама намагатиметься бути дисциплінованою, старанною у виконанні завдань. Введіть правило наочної похвали: виготовте разом жетони або картки, які дитина зможе перераховувати або чіпляти їх на спеціальний плакат успішності. Позбавлення нагороди – ефективний спосіб покарання. Воно повинно слідувати відразу за провиною.

9. Заздалегідь пояснюйте дитині, що її чекає далі. Переривання цікавої діяльності дається дитині важко. Тому за 5-10 хвилин до закінчення гри треба сказати, що скоро потрібно завершувати грати і починати збирати іграшки.

10. Заведіть звичку планування. Пишіть список справ на поточний день та відмічайте виконані разом.

11. Важливо, щоб у дитини був чіткий розпорядок дня, якого вона має дотримуватись. Це вчить дитину бути дисциплінованою та планувати свій час.

12. Спонукайте дитину до активності, занять спортом. Віддайте перевагу тим, що допоможуть направити енергію дитини в правильне русло: велоспорт, плавання, легка атлетика, східні єдиноборства.

13. Дайте дитині можливість спробувати різні види занять. Саме таким чином Ви допоможете їй знайти своє хобі, яке зробить її більш уважною та посидючою.

14. Не дозволяйте довго дивитися телевізор чи гратися в комп’ютерні ігри. Розрахувати норму можна за наступною формулою: 10 хвилин на кожен рік життя.

15. Про будь-які заплановані походи поза межі дому потрібно заздалегідь говорити: чи то похід до лікаря, чи на свято до кафе. Дитина має бути готовою до того, що її чекає.

16. Для батьків також важливо знаходити час на себе і відпочивати. Намагайтеся залучати близьких, які добре контактують з дитиною і можуть побути з нею, поки мама піде з дому на декілька годин, щоб просто відпочити.

Не слід панікувати, якщо Вашій дитині поставили діагноз «Синдром дефіциту уваги і гіперактивності». Це не вирок, а особливий стан психіки і поведінки. І тільки від Вас та Вашої взаємодії з дитиною залежить, чи зможе дитина подолати всі складнощі у навчанні та спілкуванні з однолітками. Якщо чітко дотримуватися встановлених правил та рекомендацій, що були дані фахівцем, є високі шанси на те, що після 14 років дитина «переросте» цю проблему.

Статтю підготувала невролог Ольга Тишковець.

Синдром дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ) – неврологічно-поведінковий синдром порушення розвитку.

Певно, мало хто з батьків не ставив собі питання – а чи не гіперактивна моя дитина часом? Бігає, стрибає, кричить – просто метеор якийсь! Іще й балакає безперестанку. Як же це виснажливо…

Багатьох молодих батьків турбує питання: коли вже заговорить їх дитина. Давайте спробуємо розібратися, що таке мовлення, як воно виникає і що потрібно для його розвитку.

Бувають випадки, коли події, що відбуваються з людиною, так сильно вибивають її зі звичного ритму життя, що це заважає нормально жити, спати, спілкуватися з оточуючими людьми. Дуже сильні переживання, неможливість знайти рішення проблем, що виникли, відсутність людини поруч, яка зможе дати адекватну пораду – все це вказує на необхідність відвідати психотерапевта.

Крім того, звернутися до психотерапевта варто і в тому випадку, коли сильних психотравмуючих ситуацій немає, але Ви відчуваєте себе пригніченими, постійно нервуєте без видимої на те причини або роздратовані через дрібниці.

Отже, якщо Ви бачите симптоми, які характерні для Вас, в переліку, зазначеному нижче, Вам необхідно звернутися до психотерапевта:

1. Ви хочете, щоб Ваш внутрішній голос перестав говорити Вам, що Ви поганий (погана), мало намагаєтеся і ще повинні завжди доїдати суп до кінця.

2. Ви змушені весь час відповідати очікуванням інших і дуже сильно втомлюєтеся від цього.

3. Раніше Ви страждали від того, що у Вас немає дружини (чоловіка), тепер страждаєте від того, що вона (він) у Вас є.

4. Не знаєте, як вчинити в кризовій ситуації, відчуваєте сплутаність думок.

5. У Вашому житті повна плутанина, і Вам не вистачає підтримки і адекватного погляду на ситуацію з боку.

6. У Вас є різноманітні страхи (страх чоловіка, дружини, начальника, сусіда, водити машину, літати на літаку або власних «скелетів» в шафі).

7. Ви досягли успіху, але не відчуваєте задоволеності і весь час присутнє відчуття, ніби чогось не вистачає.

8. Ви точно знаєте, чого від Вас все життя хотіла мама (дружина, чоловік, начальник, сусідка...), але в своїх власних бажаннях розібратися не маєте змоги.

9. У Вас є складнощі в комунікації з власними дітьми.

10. Від Вас пішла близька людина, Ви не можете нормально спати, у Вас пропав апетит.

11. Ви дуже втомлюєтеся від того, що всі намагаються використовувати Вас у своїх цілях, не враховуючи Ваших особистих потреб і почуттів.

12. Вам вже за 30, а Ви до сих пір не можете знайти підходящу жінку (чоловіка). Ті, що Вам подобаються – зайняті, а ті, що є вільними – не подобаються.

13. Начебто є усвідомлення, що потрібно робити, як діяти, але Ви постійно відкладаєте це на потім, здавалося б, ось-ось вирішите зробити перший крок, але не робите його.

14. Вам сняться дивні сни і Ви не можете зрозуміти, що вони означають.

15. Ви хочете, щоб Вас перестали дратувати навколишні люди, а сусід за Вашим столом перестав плямкати.

16. Ви не можете відчути сексуальне збудження, заздалегідь не вчинивши сварку з чоловіком (дружиною).

17. Не любите, коли люди говорять Вам «Ні» і завжди домагаєтеся свого, але надзусилля заради отримання «Так» Вас повністю виснажують.

18. Хочете створити нормальні відносини, але Вам постійно трапляються «не ті» люди.

19. Коли Ви наодинці – Ви спокійні, але коли поруч з'являється інша людина (будь-яка), Ви починаєте турбуватися, поправляти зачіску, згадувати, що вранці у Вас вискочив прищик на носі і одягнені Ви, напевно, не дуже стильно, а ще у Вас днями не вийшло зробити важливу справу і т.д.

20. Ви постійно розвиваєтеся і робите все як треба, але мало хто здатний Вас оцінити, від чого Ви відчуваєте нудьгу і незадоволеність.

21. Немає розуміння в сім'ї і можливості жити нормально. Піти Ви не можете, продовжувати відносини – сил немає.

22. У Вас є відчуття, що Ви вже не справляєтеся зі своїми обов'язками, енергії більше не вистачає. Це викликає страх за майбутнє і паніку.

23. У Вашому житті постійно повторюється один і той же сценарій, і Ви не знаєте, як зупинити цю карусель?

24. Ви – жінка 45-ти років і думаєте, що заміж Вам вже пізно, а вмирати ще рано.

Вищевказані причини можуть спонукати Вас звернутися до психотерапевта для пошуку методів позбавлення від них. Саме завдяки відвідуванню цього фахівця Ви зможете знайти спокій і душевну рівновагу. Пам'ятайте, що Ваше душевне і фізичне здоров'я залежить, в першу чергу, від Вас самих.

Статтю підготував психотерапевт Сергій Загребельний.

У медичному центрі “Особливі” працюють кваліфіковані фахівці, які вміють знайти підхід до кожного маленького пацієнта, який має особливості розвитку. Комплексна діагностика і індивідуальні лікувальні програми дають можливість домогтися гарних результатів. Тут проводять консультації такі доктора, як педіатр, логопед, невролог, кардіолог, імунолог, реабілітолог та інші лікарі вузького профілю.

Для діточок 3-6 років відкрита група інтенсивного розвитку, яка передбачає перебування дитини під наглядом фахівців протягом дня. Даною послугою можуть скористатися діти з психомовними, моторними розладами.

Дитина вчиться самообслуговуванню, адаптації в колективі, набуває комунікативних навичок. Робота з малюками здійснюється в комфортних для них умовах. Програма розроблена з урахуванням результатів проведеної багаторівневої діагностики. Залежно від динаміки змін на тлі лікування лікарі коректують план роботи з дитиною, зробивши основний акцент на основних проблемах.

Заняття включають групову роботу з педагогом, а також індивідуальну – з психологом, фізичним терапевтом, логопедом, корекційним педагогом (інтегративна сесія). Навчання проводиться в ігровому форматі. У план входить логоритміка, сенсорна інтеграція, а також оволодіння навичками самообслуговування.

Завдяки великому досвіду співробітників, унікальними методиками і індивідуально підібраним програмами для кожного пацієнта фахівцям клініки вдається надати допомогу малюкам на досить високому рівні. Регулярні заняття дають можливість прискорити фізичне, нейропсихическое розвиток дітей, полегшити адаптацію в соціумі, навчити навичкам, якими володіють їхні однолітки.

Успіх в лікуванні помітний не тільки фахівцям, але і батькам. Підтвердженням цьому є розповіді вдячних мам і позитивні відгуки пацієнтів. Ось одна з історій.

У три роки дитині був поставлений діагноз: Затримка психомовного розвитку. Дефіцит уваги. Моторна алалія. Лікарі давали не дуже райдужні прогнози, від чого на душі ставало все гірше. Синочку всього три роки, він не вмів розмовляти і лише зрідка неохоче вимовляв слова «мама» і «тато». Він не намагався наслідувати почутою мови, не називав картинки в книжках, а всіх тварин називав загальним «мяу».

На контакт з логопедом Вовка йшов з працею. Психолог, що працює з дітьми-аутистами, відразу сказав, що ми звернулися до потрібного лікаря. Для постановки точного діагнозу він направив до психіатра. До психіатра ми не пішли, замість цього я зайнялася збором інформації про аутизм. У дитячому садку до сина ставилися добре. Велику підтримку надала психоневролог, яка допомагала Вовці впоратися із затримкою розвитку.

Завдяки спільній роботі логопеда, психоневролога у малюка почався інтенсивний розвиток, вдалося домогтися появи мови. Син почав випереджати в розвитку дітей в групі, став веселим, активним і допитливим.