• Харчування СДУГ-мозку

    Харчування СДУГ-мозку

    На консультаціях щодо синдрому дефіциту уважності та гіперактивності ми багато говоримо про особливості поведінки та про те, як будувати конструктивну взаємодію з батьками та іншими дітьми.

  • Алергічний риніт

    Алергічний риніт

    Навесні настає період загострення сезонних алергічних ринітів, на які хворіють 20% населення, що значно погіршує якість життя кожній 5-й людині.

  • Види інгаляторів та особливості їх застосування

    Види інгаляторів та особливості їх застосування

    Інгалятор – це пристрій, що використовується для передачі ліків в організм через легені. Аерозоль, який утворюється, складається з частинок різного розміру (великі, дрібні). Великі – накопичуються у верхніх дихальних шляхах (ВДШ), дрібні – в нижніх дихальних шляхах (НДШ).

    Види інгаляторів:

    Паровий – в процесі роботи утворює великі частинки, тобто зволожує ВДШ. Це, в свою чергу, може призвести до опіків. Якщо мікроклімат кімнати задовільний (для досягнення цієї мети необхідно використовувати зволожувач повітря), то Вам ніколи не знадобиться паровий інгалятор.

    Небулайзер – це спеціальний пристрій, що забезпечує розпилення в повітря лікарських препаратів. Завдяки розщепленню на найдрібніші частинки забезпечується глибоке проникнення препаратів в органи дихання. На відміну від звичайної інгаляції (паровим інгалятором), процедури з небулайзером можна робити навіть при підвищеній температурі тіла.

    Небулайзери поділяються на:

    1. Компресорні небулайзери

    Компресорний небулайзер – це пристрій, який створює аерозольну хмару. Цього вдається досягти завдяки спеціальному компресору, який формує потужний повітряний потік. Це найпоширеніший тип інгаляторів, який використовується для розпилення лікарських препаратів.

    2. Ультразвукові небулайзери

    Ультразвукові небулайзери – в процесі роботи на речовину діє ультразвук. Але слід пам’ятати, що ультразвук руйнівним чином діє на більшість лікарських речовин.

    3. Електронно-сітчасті небулайзери

    Електронно-сітчастий небулайзер – це функціональний пристрій, що поєднує в собі властивості двох попередніх видів.

    Переваги таких небулайзерів:

    • немає обмежень на використання будь-яких лікарських засобів;
    • не чинять шуму;
    • під час інгаляції тіло може перебувати в будь-якому положенні;
    • камера пристрою може знаходитись під будь-яким кутом нахилу.

    Препарати для небулайзера

    Потрібно використовувати лише ті речовини, які призначені для небулайзерної терапії. Під час приготування розчину важливо пам’ятати декілька важливих правил:

    • як розчинник застосовують стерильний фізрозчин (0,9% хлорид натрію);
    • ні в якому разі не слід використовувати воду (кип’ячену чи дистильовану);
    • температура готового розчину має бути не нижчою за 20°С;
    • при одночасному застосуванні декількох ліків спочатку робиться інгаляція з бронхолітиками, через 20-25 хвилин – муколітики, пізніше, після відходження мокроти, протизапальний препарат.

    Для небулайзера не варто використовувати розчини, що мають у своєму складі олії, відвари та настої трав.

    Небулайзер – це корисний пристрій, який багато хто прагне мати у себе вдома. Сьогодні він набуває надзвичайної популярності. Але варто пам’ятати, що він не потрібен при легкому перебігу ГРВІ. Необхідність застосовувати його виникає при обструктивному синдромі, муковісцидозі, туберкульозі, бронхіальній астмі.

    У процесі вибору інгалятора необхідно знати, що:

    • найпростішим для домашнього використання є компресорний;
    • в плані універсальності виграє електронно-сітчастий прилад;
    • якщо Ви часто буваєте в роз’їздах, то слід віддавати перевагу компактному пристрою на батарейках.

    В будь-якому випадку самостійно призначати інгаляції собі, а, тим більше, власним дітям не варто. Краще звернутися за консультацією до лікаря, який визначить необхідність застосування інгаляторної терапії.

    Статтю підготувала педіатр Лідія Завгородня.

  • Аденоїди і мигдалики у дітей: лікувати або видаляти

    Аденоїди і мигдалики у дітей: лікувати або видаляти

    У ЛОР-практиці найбільш часті причини звернення дітей — аденоїди, а також гіпертрофія глоткових мигдалин. Зазвичай процес збільшення лімфоїдної тканини триває до 6-7 років. Хронічний тонзиліт часто є наслідком частого інфікування, яке не вдається повністю вилікувати.

    Тактика лікування визначається індивідуально, проте найчастіше позбутися аденоїдів вдається лише хірургічним шляхом. На сьогоднішній день існує багато помилок з приводу лікування — люди вірять, що за допомогою таблеток, крапель і інших лікарських засобів можна вилікувати захворювання. Консервативна терапія ефективна лише в тому випадку, якщо аденоїди у дітей — наслідок атаки алергену. Таким чином, прийом антигістамінних засобів може зменшити розмір мигдалини і знизити вираженість симптомів.

    У всіх інших випадках тільки їх видалення може вилікувати малюка і істотно полегшити його стан. Показання для оперативного втручання включають:

    • важке носове дихання, що проявляється поганим сном, хропінням і періодичним апное, коли дитина під час сну на деякий час перестає дихати;
    • часті отити як наслідок перекриття слухової труби збільшеними аденоїдами;
    • порушення слуху;
    • хронічний синусит;
    • деформація лицьового скелета.

    Раніше лікування аденоїдів хірургічним шляхом проводилася під місцевою анестезією. Зараз широко використовується загальна анестезія. Лікар-отоларинголог має досить багато препаратів, які можуть забезпечити необхідний рівень анестезії з мінімальними побічними реакціями для малюка. Операція займає не більше 10-ти хвилин. Для попередження кровотечі доктор використовує електрокоагуляцію, яка дозволяє «склеїти» пошкоджені судини.

    Після видалення аденоїдів у дитини поліпшується носове дихання, нормалізується сон, підвищується апетит і знижується частота інфекційних хвороб носоглотки. Незважаючи на всі переваги хірургічного методу лікування, все ж операція проводиться виключно за показаннями. Не варто забувати про можливі ускладнення наркозу, самого втручання, а також ризик розвитку кровотечі, інфікування тканин в післяопераційному періоді.

    Після видалення мигдалин дітки можуть поскаржитися на біль при ковтанні, в зв'язку з чим їм призначається парацетамол. Бажано в ранньому післяопераційному періоді їсти страви-пюре, уникати гарячої їжі, рідини.

    У медичному центрі Особливі кваліфіковані фахівці надають допомогу діткам з особливостями розвитку. Доктор проводить повне обстеження малюка, підтверджує діагноз і визначає лікувальну тактику, яка найбільш ефективно допоможе в даному випадку.

  • Рахіт та дефіцит вітаміну D

    Рахіт та дефіцит вітаміну D

    Рахіт — захворювання, яке діагностується в дитячому віці. Його розвиток зумовлений недостатньою мінералізацією кісткових структур, через що спостерігається викривлення кісток скелета. Подібний стан характерний для малюків, які швидко ростуть, а в їх організмі не вистачає вітаміну Д, кальцію, фосфору.

    Залежно від вираженості клінічної симптоматики, лабораторних показників, захворювання може протікати в гострій, підгострій або рецидивуючій формі. Також реєструються випадки розвитку рахіту внаслідок прогресування ниркової патології, метаболічних порушень, а також у дітей, які тривалий час приймають протисудомні засоби.

    Нерідко рахіт спостерігається у дітей, які проживають в місцевості з несприятливою екологічною обстановкою, а також в регіонах з невеликою сонячною активністю, у передчасно народжених дітей. Також рахіт може виникати внаслідок ендогенних причин (порушення всмоктування в кишечнику вітаміну Д) і схильності до захворювання (діти негроїдної раси більш схильні до розвитку рахіту). Недостатність вітаміну Д призводить до порушень процесів всмоктування кальцію. Основним джерелом Д є сонячні промені, які необхідні для синтезу вітаміну в організмі.

    На підставі пітливості, деформації грудної клітки або облисіння потилиці у малюка не можна ставити діагноз «рахіт». При підозрі на це захворювання доктор призначає рентгенологічне дослідження передпліччя, нижніх кінцівок, а також направляє на лабораторну діагностику (аналіз крові на визначення рівня вітаміну Д, кальцію, фосфору, аналіз сечі по Сулковичу).

    У лікуванні рахіту використовуються (препарати з вмістом вітаміну Д. Слід пам'ятати, що самостійне призначення подібних медикаментів і недотримання дози, встановленої лікарем, підвищує ризик появи симптомів передозування. До них відноситься блювота, діарея, дисфункція сечовидільного тракту, порушення роботи серця.

    Якщо лабораторним методом був підтверджений дефіцит кальцію, лікар призначає препарати кальцію. Крім того, необхідна консультація ортопеда, який на підставі рентгенівських знімків зробить висновок і дасть рекомендації. Не варто забувати про прогулянки на свіжому повітрі. У раціон харчування малюка потрібно ввести каші, суміші з вмістом вітаміну.

    Профілактика рахіту включає:

    • У харчуванні вагітної звертається увага на збалансованість інгредієнтів, достатній вміст овочів, фруктів, сиру, м'яса. Необхідні тривалі прогулянки на свіжому повітрі, своєчасне лікування анемії, токсикозів.
    • Прийом вітаміну Д дитиною, починаючи з 1 місяця від народження до 18 років.
    • Прийом вітаміну Д жінкою, якщо вона годує грудьми або дає малюку зціджене молоко.
    • Годування адаптованою сумішшю дитини на штучному вигодовуванні або прийом препарату у формі розчину, дозуючи по краплях.

    У медичному центрі Особливі фахівці надають допомогу в діагностиці, лікуванні, профілактиці хвороб. Регулярне спостереження малюка, що має особливості розвитку, у педіатра дає можливість максимально знизити ризик розвитку авітамінозу, підібрати правильне харчування і скоригувати терапію з урахуванням результатів обстежень.

  • Як зміцнити імунітет навесні

    Як зміцнити імунітет навесні

    Імунна система є складним механізмом, складається з безлічі клітин, органів, злагоджена робота яких дає можливість розпізнати інфекційних, алергічних агентів, “врятувати” організм від їх проникнення і розвитку хвороби. Якщо хвороботворні мікроорганізми все-таки потрапляють в організм, імунітет намагається якомога швидше нейтралізувати їх і попередити розвиток ускладнень.

    Зміцнення імунітету має проходити круглий рік, адже від його сили залежить наше загальний стан і якість життя. Щоб зміцнити імунітет, досить дотримуватися нескладних рекомендації щодо профілактики.

    • Годувати дитину в тому обсязі, який він хоче, тобто уникати перегодовування.
    • Захищати малюка від важких стресів, психоемоційних травм, які можуть зробити його більш чутливим до оточуючих шкідливих факторів.
    • Займатись фізкультурою. Важливо контролювати фізичне навантаження дитини.
    • Багато гуляти. Свіже повітря — ефективна профілактика простудних захворювань.
    • Одягати дитину «по погоді». Перегрівання негативно впливає на організм, так як надмірна пітливість є частою причиною простуд.
    • Підтримувати чистоту в дитячій кімнаті. Не варто забувати про регулярне провітрювання, вологе прибирання. Оптимальна температура повітря в дитячій кімнаті становить 18-19 градусів, вологість — 50-70%.
    • Дотримуватися особистої гігієни.
    • Гартувати діточок (контраст температур).
    • Уникати великого скупчення людей в період епідемії вірусних хвороб, адже будь-хто може заразити дитину.
    • Відпочивати в селі на свіжому повітрі, де менше машин, більш чиста екологія.

    Важливо пам'ятати, що не існує препаратів, що зміцнюють імунітет. Тільки правильний спосіб життя може зробити дитину більш стійкою до вражаючих факторів.

    У медичному центрі Особливі ведуть консультативний прийом кваліфіковані фахівці з великим стажем. Вони вміють швидко знайти підхід до малюків, які мають особливості розвитку. Завдяки сучасному діагностичному обладнанню та лікарям-професіоналам вдається швидко діагностувати патологію і прийняти рішення про тактику лікування.

    Щоб детальніше дізнатися, як підвищити імунний захист, можна звернутися до імунолога. Він розповість про заходи профілактики, дасть рекомендації щодо попередження захворювання. Якщо у лікаря виникне підозра на наявність дисфункції імунної системи, він може призначити імунограму. До свідчень для аналізу відносяться:

    • часті отити гнійного характеру, важкі синусити (від 8 раз / рік);
    • тривале лікування абсцесів на шкірі;
    • запалення легенів, яке діагностуються частіше 2-х раз / рік;
    • генетична спадковість, коли у близьких родичів було діагностовано імунодефіцит або реєструвалися смертельні випадки в дитячому віці через важких ускладнень інфекційних захворювань;
    • сепсис від 2-х раз / рік.