Напрям "Розвиток"

Наша психіка – вкрай цікавий механізм. Його можна порівняти з комп'ютером, у якого є можливість модернізації і вдосконалення і який може виробляти видатні продукти. Але спочатку в цьому комп'ютері практично нічого немає. Більшість важливих програм необхідно інсталювати в моменти розвитку, дорослішання і становлення як особистості.

Як працює психіка

У нас є психічні механізми, завдяки яким можливо виживання людини: вміння сприймати реальність і здатність «переробляти» сприйняте. З цих ключових установок і починається «базове програмне забезпечення» і їх, в принципі, вистачає, щоб вижити і якимось чином існувати. Будь-яка наша реакція на інформацію, що надходить ззовні – це спосіб визначення, наскільки корисною або, навпаки, небезпечною є ця інформація. Іншими словами, у кожної людини з народження є своєрідний рефлекторний інтелект, завдяки якому людство не вимерло. Цим умінням ми користуємося не тільки в разі небезпеки, щоб гарантовано вижити. Через призму «небезпечно-безпечно» людина аналізує великий обсяг інформації, що надходить, навіть не помічаючи цього. Такі психічні механізми спрацьовують у стосунках, коли ми потребуємо змін у житті, коли виникає необхідність створити щось нове, на щось зважитися і т.д. Це трапляється щодня.

Коли ми починаємо аналізувати своє життя, його особливості, то несподівано усвідомлюємо, що основних тенденцій занадто мало для більш яскравих досягнень. Нам потрібно не тільки виживати, але й жити повноцінним життям, відчувати позитив, захват і задоволення від того, що з нами відбувається щодня. Кожна людина хоче мати можливість впливати на своє життя.

Як можна впливати на своє життя?

Необхідно поліпшити себе, створивши ще одну програму – свідомо розвинути в собі здатність оцінювати якість того, що видає наш інтелект. Якраз з цією метою людина і вчиться спостерігати. Для когось все вищесказане звучить абсолютно незрозуміло, але далі ми з усім розберемося.

Наша свідомість здатна сприймати і зовнішню реальність і ту, яка знаходиться всередині нас. Коли нам вдасться свідомо бачити все те, що відбувається з психікою, тоді у нас вийде приймати рішення, завдяки яким наше життя стане ефективніше і краще, а результати вразять нас. У тому випадку, коли такої здатності ми не маємо і не розвиваємо її, то бачимо тільки зовнішню реальність, тоді наша свідомість пристосовуватися до світу без урахування внутрішніх механізмів, і продукти нашого рефлекторного інтелекту несподівано випливають на поверхню в невідповідні моменти і все ускладнюють. Яскравою ілюстрацією такої ситуації є дуже відома приказка: «Хотіли як краще, а вийшло як завжди». При цьому людина може бути освіченою і дуже розумною. Але, не маючи досвіду спостереження за власною психікою, жити їй буде зовсім не радісно.

Свідоме спостереження на практиці

Варто пам'ятати, що в бочці меду завжди буде ложка дьогтю. Як діяти на практиці? Найпростіший і, одночасно з тим, найдієвіший спосіб – це фіксувати свої думки і почуття. Необхідно все промовити вголос, пропустити те, що відбувається всередині, через фокус уваги.

Спробуйте завести спеціальний блокнот і фіксувати в ньому все, що відбувається всередині Вас: свої думки, відчуття, емоції, що Ви відчуваєте в момент прийняття важливих рішень, що Вас лякає, чого Ви жадаєте найбільше. У момент, коли відбувається фіксація внутрішнього світу крізь фокус уваги і одночасне залучення в цей процес тіла (пишемо на аркуші паперу) – ми вже стаємо більш усвідомленими, структуруємо самих себе, робимо більш правильні висновки і приймаємо кращі рішення. Як тільки Ви звикнете і станете робити це постійно, то побачите позитивні зміни.

Труднощі та шляхи їх вирішення в процесі спостереження

Але варто розуміти, що тут є своя межа. На жаль, навіть якщо ми почнемо постійно фіксувати в блокноті стан свого внутрішнього світу, свої відчуття і почуття, ми не все вміємо розпізнати і поіменувати. Ті потреби і почуття, які ми так і не навчилися розпізнавати з дитячих років, ми не розпізнаємо самостійно в зрілому віці, тому змушені відчувати тривогу, брак або порожнечу.

Цей навик можливо перейняти виключно від іншої людини: від батьків, вчителів, наставників, коли зустрічаємо мудрих людей. Крім того, допомагають розвивати навик спостереження і вірного поіменовування продуктів своєї психіки психотерапевти. Прийшовши до них на консультацію, Ви отримуєте не тільки знання про те, як виробляти і вдосконалювати цю навичку, а й отримуєте безпосередній досвід його використання, завдяки чому вдається домогтися психічного здоров'я і адекватної взаємодії з реальністю. У кінцевому підсумку, Вам вдасться стати господарем власного життя.

Також спроби цим займатися роблять люди, які практикують медитацію. Але вона сприяє лише тому, що людина вчиться бачити в собі щось нове, але ось з поіменуванням самостійно розібратися не вдасться. Є досвідчені практики, яким вдавалося виявити в собі дуже багато в процесі медитації, але що конкретно вони виявили, а, головне, що з цим робити, вони не знали, що породжувало у них почуття сильної тривоги. Саме з цієї причини люди починають займатися медитацією, а потім відмовляються продовжувати.

Підводячи підсумок, хотілося б сказати, що якщо Ви хочете появи у своєму житті змін на краще, Вам необхідно почати вчитися спостерігати за власною психікою, аналізувати якість своїх думок, ідей, реакцій, настрою, те, як саме Вам вдалося прийти до тих чи інших висновків і т.д. Обов'язково спілкуйтеся з тими людьми, завдяки яким Вам вдасться підвищити Ваші здібності до самоспостереження і правильного поіменування того, що відбувається у Вашому внутрішньому світі.

Статтю підготував психотерапевт Сергій Загребельний.

У першій частині статті ми розповіли, що таке синдром дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ), які його ознаки та на що потрібно звернути увагу батькам, діти яких мають ознаки цього синдрому. Тепер поговоримо про лікування.

Лікування синдрому дефіциту уваги і гіперактивності

У першу чергу важливо звернутися до спеціаліста (невролога або/і психолога), який дасть об’єктивну оцінку стану дитини. Він дослідить розумовий, соціальний, фізичний і емоційний розвиток дитини. Найкраще буде, якщо фахівець буде здійснювати оцінку поведінки в домашніх, комфортних умовах.

Наступним кроком є аналіз ситуації відносно шкільного навчання: чи підходить навантаження дитині, чи може вона з ним впоратись. Буває, що через гіперактивність дитина може випереджати або відставати від однолітків. Необхідно повідомити вчителів про СДУГ, а також розповісти їм механізм роботи з дитиною, у якої цей синдром діагностовано, щоб вони могли своєчасно впливати на проблеми з навчанням у дитини. Дуже велике значення має інформація відносно того, що бачить вчитель чи вихователь у той час, коли дитина знаходиться в освітньому закладі, а також наскільки своєчасно ця інформація надходить до батьків.

Коли ситуація занедбана, лікар може призначати медикаментозне лікування. Це трапляється, коли дитина дезадаптована, зовсім не сприймає навчання в школі, має складнощі у спілкуванні з іншими дітьми. Паралельно дитина проходить курси психолого-педагогічної корекції та психотерапії (поведінкова, сімейна, індивідуальна і групова психотерапія для дитини, навчання для батьків).

Практичні поради для батьків

1. Намагайтесь стримувати, контролювати свої емоції. Ні в якому разі не критикуйте дитину. Її поведінка не залежить ні від неї самої, ні від Вас. Ні в якому разі не можна допускати образливих висловлювань або насильства.

2. Під час спілкування з дитиною у Вашому голосі має відчуватися експресія. Саме яскраві емоції та міміка сприяють тому, що дитина концентрує і утримує увагу. Ви постійно маєте тримати зоровий контакт.

3. Вкрай важливою є фізична взаємодія: обійми, пестощі, погладжування, окремі елементи масажу в момент спілкування з дитиною. Це розслаблює та сприяє концентрації уваги.

4. Необхідно постійно контролювати виконання завдань. У дитини немає достатньої сили волі, щоб виконати роботу повністю і не кинути її на півдорозі. Коли батьки тримають під контролем виконання завдання, дитина зможе з ним впоратися повністю. В подальшому це стимулює вироблення дисципліни та самоконтролю.

5. У дитини мають бути завдання, які вона в змозі виконати. Якщо Ви бачите, що якесь завдання для неї занадто складне, спростіть його наступного разу, адже виконання його повністю дає дитині розуміння того, що вона може бути успішною.

6. Між видами діяльності обов’язково мають бути невеличкі перерви. Хоча б декілька хвилин, але дитина має відпочити від попереднього завдання.

7. Не варто обмежувати фізичну активність дитини під час занять, оскільки вона позитивним чином впливає на розумову активність. Якщо дитині заборонити рухатись, мозок не зможе якісно сприймати інформацію.

8. Будь-який успіх дитини потрібно відзначати і радіти йому разом. Це сприяє підвищенню самооцінки. В подальшому це сприятиме тому, що дитина сама намагатиметься бути дисциплінованою, старанною у виконанні завдань. Введіть правило наочної похвали: виготовте разом жетони або картки, які дитина зможе перераховувати або чіпляти їх на спеціальний плакат успішності. Позбавлення нагороди – ефективний спосіб покарання. Воно повинно слідувати відразу за провиною.

9. Заздалегідь пояснюйте дитині, що її чекає далі. Переривання цікавої діяльності дається дитині важко. Тому за 5-10 хвилин до закінчення гри треба сказати, що скоро потрібно завершувати грати і починати збирати іграшки.

10. Заведіть звичку планування. Пишіть список справ на поточний день та відмічайте виконані разом.

11. Важливо, щоб у дитини був чіткий розпорядок дня, якого вона має дотримуватись. Це вчить дитину бути дисциплінованою та планувати свій час.

12. Спонукайте дитину до активності, занять спортом. Віддайте перевагу тим, що допоможуть направити енергію дитини в правильне русло: велоспорт, плавання, легка атлетика, східні єдиноборства.

13. Дайте дитині можливість спробувати різні види занять. Саме таким чином Ви допоможете їй знайти своє хобі, яке зробить її більш уважною та посидючою.

14. Не дозволяйте довго дивитися телевізор чи гратися в комп’ютерні ігри. Розрахувати норму можна за наступною формулою: 10 хвилин на кожен рік життя.

15. Про будь-які заплановані походи поза межі дому потрібно заздалегідь говорити: чи то похід до лікаря, чи на свято до кафе. Дитина має бути готовою до того, що її чекає.

16. Для батьків також важливо знаходити час на себе і відпочивати. Намагайтеся залучати близьких, які добре контактують з дитиною і можуть побути з нею, поки мама піде з дому на декілька годин, щоб просто відпочити.

Не слід панікувати, якщо Вашій дитині поставили діагноз «Синдром дефіциту уваги і гіперактивності». Це не вирок, а особливий стан психіки і поведінки. І тільки від Вас та Вашої взаємодії з дитиною залежить, чи зможе дитина подолати всі складнощі у навчанні та спілкуванні з однолітками. Якщо чітко дотримуватися встановлених правил та рекомендацій, що були дані фахівцем, є високі шанси на те, що після 14 років дитина «переросте» цю проблему.

Статтю підготувала невролог Ольга Тишковець.

Синдром дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ) – неврологічно-поведінковий синдром порушення розвитку.

Певно, мало хто з батьків не ставив собі питання – а чи не гіперактивна моя дитина часом? Бігає, стрибає, кричить – просто метеор якийсь! Іще й балакає безперестанку. Як же це виснажливо…

Багатьох молодих батьків турбує питання: коли вже заговорить їх дитина. Давайте спробуємо розібратися, що таке мовлення, як воно виникає і що потрібно для його розвитку.

Бувають випадки, коли події, що відбуваються з людиною, так сильно вибивають її зі звичного ритму життя, що це заважає нормально жити, спати, спілкуватися з оточуючими людьми. Дуже сильні переживання, неможливість знайти рішення проблем, що виникли, відсутність людини поруч, яка зможе дати адекватну пораду – все це вказує на необхідність відвідати психотерапевта.

Крім того, звернутися до психотерапевта варто і в тому випадку, коли сильних психотравмуючих ситуацій немає, але Ви відчуваєте себе пригніченими, постійно нервуєте без видимої на те причини або роздратовані через дрібниці.

Отже, якщо Ви бачите симптоми, які характерні для Вас, в переліку, зазначеному нижче, Вам необхідно звернутися до психотерапевта:

1. Ви хочете, щоб Ваш внутрішній голос перестав говорити Вам, що Ви поганий (погана), мало намагаєтеся і ще повинні завжди доїдати суп до кінця.

2. Ви змушені весь час відповідати очікуванням інших і дуже сильно втомлюєтеся від цього.

3. Раніше Ви страждали від того, що у Вас немає дружини (чоловіка), тепер страждаєте від того, що вона (він) у Вас є.

4. Не знаєте, як вчинити в кризовій ситуації, відчуваєте сплутаність думок.

5. У Вашому житті повна плутанина, і Вам не вистачає підтримки і адекватного погляду на ситуацію з боку.

6. У Вас є різноманітні страхи (страх чоловіка, дружини, начальника, сусіда, водити машину, літати на літаку або власних «скелетів» в шафі).

7. Ви досягли успіху, але не відчуваєте задоволеності і весь час присутнє відчуття, ніби чогось не вистачає.

8. Ви точно знаєте, чого від Вас все життя хотіла мама (дружина, чоловік, начальник, сусідка...), але в своїх власних бажаннях розібратися не маєте змоги.

9. У Вас є складнощі в комунікації з власними дітьми.

10. Від Вас пішла близька людина, Ви не можете нормально спати, у Вас пропав апетит.

11. Ви дуже втомлюєтеся від того, що всі намагаються використовувати Вас у своїх цілях, не враховуючи Ваших особистих потреб і почуттів.

12. Вам вже за 30, а Ви до сих пір не можете знайти підходящу жінку (чоловіка). Ті, що Вам подобаються – зайняті, а ті, що є вільними – не подобаються.

13. Начебто є усвідомлення, що потрібно робити, як діяти, але Ви постійно відкладаєте це на потім, здавалося б, ось-ось вирішите зробити перший крок, але не робите його.

14. Вам сняться дивні сни і Ви не можете зрозуміти, що вони означають.

15. Ви хочете, щоб Вас перестали дратувати навколишні люди, а сусід за Вашим столом перестав плямкати.

16. Ви не можете відчути сексуальне збудження, заздалегідь не вчинивши сварку з чоловіком (дружиною).

17. Не любите, коли люди говорять Вам «Ні» і завжди домагаєтеся свого, але надзусилля заради отримання «Так» Вас повністю виснажують.

18. Хочете створити нормальні відносини, але Вам постійно трапляються «не ті» люди.

19. Коли Ви наодинці – Ви спокійні, але коли поруч з'являється інша людина (будь-яка), Ви починаєте турбуватися, поправляти зачіску, згадувати, що вранці у Вас вискочив прищик на носі і одягнені Ви, напевно, не дуже стильно, а ще у Вас днями не вийшло зробити важливу справу і т.д.

20. Ви постійно розвиваєтеся і робите все як треба, але мало хто здатний Вас оцінити, від чого Ви відчуваєте нудьгу і незадоволеність.

21. Немає розуміння в сім'ї і можливості жити нормально. Піти Ви не можете, продовжувати відносини – сил немає.

22. У Вас є відчуття, що Ви вже не справляєтеся зі своїми обов'язками, енергії більше не вистачає. Це викликає страх за майбутнє і паніку.

23. У Вашому житті постійно повторюється один і той же сценарій, і Ви не знаєте, як зупинити цю карусель?

24. Ви – жінка 45-ти років і думаєте, що заміж Вам вже пізно, а вмирати ще рано.

Вищевказані причини можуть спонукати Вас звернутися до психотерапевта для пошуку методів позбавлення від них. Саме завдяки відвідуванню цього фахівця Ви зможете знайти спокій і душевну рівновагу. Пам'ятайте, що Ваше душевне і фізичне здоров'я залежить, в першу чергу, від Вас самих.

Статтю підготував психотерапевт Сергій Загребельний.