Корисна інформація

Чому плаче малюк?
Плач - це  дуже своєрідний спосіб спілкування у малюків. Причому інтенсивність і емоційне забарвлення плачу дуже сильно залежить від того, що хочуть сказати малюки. Багато батьків досить швидко починають розуміти цю своєрідну мову своєї дитини.

Основні причини плачу: фізіологічні та психологічні. 

До фізіологічних відносяться: 

• Хоче їсти. Спочатку малюк починає крутити головою, відкривати ротик, шукати груди, якщо його не доклали до грудей, то починає плакати.
  Що робити? Найкращий варіант - прикласти малюка до грудей. 
• Хоче пісяти або какати. Малюки ще не навчилися правильно розслабляти і напружувати сфінктери, коли хочуть покакати або попісяти. Тому вони починають кряхтіти, тужитися, личко червоніє, а нічого не виходить.
  Що робити? Просто прикладіть малюка до грудей він розслабиться і відразу зробить всі свої справи.
• Болить голова. При зміні погоди малюки можуть відчувати дискомфорт і сильний головний біль. Як це проявляється: малюк кричить, соває ніжками, напружує животик.
  Що робити? Взяти малюка на руки у вертикальне положення, трохи покачати, походити з ним по кімнаті. Прикласти до грудей і погодувати, це не завжди вийде відразу, тому малюка потрібно спочатку заспокоїти.
• Коліки. Коліки - це своєрідна реакція на біль, причому не тільки в животику. Малюки не вміють локалізувати біль, коли болить ручка, животик, ніжка, вони реагують однаково. Починають сильно плакати, стукати ніжками, ручками, напружують животик.
  Що робити? Спробувати прикласти до грудей, якщо не виходить, то спочатку заспокоїти, наприклад, взяти малюка на руки у вертикальне положення, трохи покачати, походити з ним по кімнаті.
• Малюк захворів: підвищується температура, болить вухо, горло.
  Що робити? Проконсультуватися з педіатром.
• Малюкові жарко або холодно. Теж буде плакати.
  Як зрозуміти, що малюкові саме жарко (це буває набагато частіше): тільце червоніє, підвищується температура тіла, долоні і стопки стають холодними на дотик.
  Що робити коли жарко? Роздягнути малюка, можна прийняти прохолодний душ разом з дитиною і погодувати, щоб не було зневоднення.
  Як зрозуміти що малюкові холодно? Перевірити спинку, згини рук і ніг, шию ззаду, якщо шкіра суха, то все добре, якщо холодна, то малюк замерз.

До психологічних: малюкові страшно, сильно втомився, було багато вражень протягом дня або просто необхідна увага дорослих. У всіх цих ситуаціях дитина буде плакати.
Що робити? Взяти на руки і погодувати.
Взагалі, найкомфортніше місце для малюка - біля грудей мами. Тут приємний звичний запах, знайомі ще з животика звуки: биття серця, бурчання живота, смачна їжа, ніжні обійми.

Статтю підготувала дитячий педіатр Фейло Алла Федорівна

На консультаціях щодо синдрому дефіциту уважності та гіперактивності ми багато говоримо про особливості поведінки та про те, як будувати конструктивну взаємодію з батьками та іншими дітьми.

Навесні настає період загострення сезонних алергічних ринітів, на які хворіють 20% населення, що значно погіршує якість життя кожній 5-й людині.

Інгалятор – це пристрій, що використовується для передачі ліків в організм через легені. Аерозоль, який утворюється, складається з частинок різного розміру (великі, дрібні). Великі – накопичуються у верхніх дихальних шляхах (ВДШ), дрібні – в нижніх дихальних шляхах (НДШ).

Види інгаляторів:

Паровий – в процесі роботи утворює великі частинки, тобто зволожує ВДШ. Це, в свою чергу, може призвести до опіків. Якщо мікроклімат кімнати задовільний (для досягнення цієї мети необхідно використовувати зволожувач повітря), то Вам ніколи не знадобиться паровий інгалятор.

Небулайзер – це спеціальний пристрій, що забезпечує розпилення в повітря лікарських препаратів. Завдяки розщепленню на найдрібніші частинки забезпечується глибоке проникнення препаратів в органи дихання. На відміну від звичайної інгаляції (паровим інгалятором), процедури з небулайзером можна робити навіть при підвищеній температурі тіла.

Небулайзери поділяються на:

1. Компресорні небулайзери

Компресорний небулайзер – це пристрій, який створює аерозольну хмару. Цього вдається досягти завдяки спеціальному компресору, який формує потужний повітряний потік. Це найпоширеніший тип інгаляторів, який використовується для розпилення лікарських препаратів.

2. Ультразвукові небулайзери

Ультразвукові небулайзери – в процесі роботи на речовину діє ультразвук. Але слід пам’ятати, що ультразвук руйнівним чином діє на більшість лікарських речовин.

3. Електронно-сітчасті небулайзери

Електронно-сітчастий небулайзер – це функціональний пристрій, що поєднує в собі властивості двох попередніх видів.

Переваги таких небулайзерів:

• немає обмежень на використання будь-яких лікарських засобів;
• не чинять шуму;
• під час інгаляції тіло може перебувати в будь-якому положенні;
• камера пристрою може знаходитись під будь-яким кутом нахилу.

Препарати для небулайзера

Потрібно використовувати лише ті речовини, які призначені для небулайзерної терапії. Під час приготування розчину важливо пам’ятати декілька важливих правил:

• як розчинник застосовують стерильний фізрозчин (0,9% хлорид натрію);
• ні в якому разі не слід використовувати воду (кип’ячену чи дистильовану);
• температура готового розчину має бути не нижчою за 20°С;
• при одночасному застосуванні декількох ліків спочатку робиться інгаляція з бронхолітиками, через 20-25 хвилин – муколітики, пізніше, після відходження мокроти, протизапальний препарат.

Для небулайзера не варто використовувати розчини, що мають у своєму складі олії, відвари та настої трав.

Небулайзер – це корисний пристрій, який багато хто прагне мати у себе вдома. Сьогодні він набуває надзвичайної популярності. Але варто пам’ятати, що він не потрібен при легкому перебігу ГРВІ. Необхідність застосовувати його виникає при обструктивному синдромі, муковісцидозі, туберкульозі, бронхіальній астмі.

У процесі вибору інгалятора необхідно знати, що:

• найпростішим для домашнього використання є компресорний;
• в плані універсальності виграє електронно-сітчастий прилад;
• якщо Ви часто буваєте в роз’їздах, то слід віддавати перевагу компактному пристрою на батарейках.

В будь-якому випадку самостійно призначати інгаляції собі, а, тим більше, власним дітям не варто. Краще звернутися за консультацією до лікаря, який визначить необхідність застосування інгаляторної терапії.

Статтю підготувала педіатр Лідія Завгородня.

У ЛОР-практиці найбільш часті причини звернення дітей — аденоїди, а також гіпертрофія глоткових мигдалин. Зазвичай процес збільшення лімфоїдної тканини триває до 6-7 років. Хронічний тонзиліт часто є наслідком частого інфікування, яке не вдається повністю вилікувати.

Тактика лікування визначається індивідуально, проте найчастіше позбутися аденоїдів вдається лише хірургічним шляхом. На сьогоднішній день існує багато помилок з приводу лікування — люди вірять, що за допомогою таблеток, крапель і інших лікарських засобів можна вилікувати захворювання. Консервативна терапія ефективна лише в тому випадку, якщо аденоїди у дітей — наслідок атаки алергену. Таким чином, прийом антигістамінних засобів може зменшити розмір мигдалини і знизити вираженість симптомів.

У всіх інших випадках тільки їх видалення може вилікувати малюка і істотно полегшити його стан. Показання для оперативного втручання включають:

• важке носове дихання, що проявляється поганим сном, хропінням і періодичним апное, коли дитина під час сну на деякий час перестає дихати;
• часті отити як наслідок перекриття слухової труби збільшеними аденоїдами;
• порушення слуху;
• хронічний синусит;
• деформація лицьового скелета.

Раніше лікування аденоїдів хірургічним шляхом проводилася під місцевою анестезією. Зараз широко використовується загальна анестезія. Лікар-отоларинголог має досить багато препаратів, які можуть забезпечити необхідний рівень анестезії з мінімальними побічними реакціями для малюка. Операція займає не більше 10-ти хвилин. Для попередження кровотечі доктор використовує електрокоагуляцію, яка дозволяє «склеїти» пошкоджені судини.

Після видалення аденоїдів у дитини поліпшується носове дихання, нормалізується сон, підвищується апетит і знижується частота інфекційних хвороб носоглотки. Незважаючи на всі переваги хірургічного методу лікування, все ж операція проводиться виключно за показаннями. Не варто забувати про можливі ускладнення наркозу, самого втручання, а також ризик розвитку кровотечі, інфікування тканин в післяопераційному періоді.

Після видалення мигдалин дітки можуть поскаржитися на біль при ковтанні, в зв'язку з чим їм призначається парацетамол. Бажано в ранньому післяопераційному періоді їсти страви-пюре, уникати гарячої їжі, рідини.

У медичному центрі Особливі кваліфіковані фахівці надають допомогу діткам з особливостями розвитку. Доктор проводить повне обстеження малюка, підтверджує діагноз і визначає лікувальну тактику, яка найбільш ефективно допоможе в даному випадку.